Через успіх українських військ на Харківщині фронт почав рушитися, росіяни тікатимуть і на інших напрямках, вважає Микола Маломуж.
Поки в Україні і в Росії в основному спостерігали за подіями на півдні нашої країни, де українським військам вдалося прорвати оборону противника і звільнити декілька невеликих населених пунктів у Херсонській області, ЗСУ несподівано розпочали контрнаступ на Харківщині та швидко досягнули успіхів. Буквально за кілька днів було звільнено більшу частину Харківської області, в тому числі міста Балаклея, Ізюм та Куп’янськ, що змусило росіян тікати.
Колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал Армії України Микола Маломуж пояснив в інтерв’ю Главреду, завдяки чому українським військам вдалося витиснути ЗС РФ із Харківщини, наскільки болючою для Росії є втрата позиції у Харківській області, яким чином ЗСУ можуть розвинути успіх та які території почати звільняти наступними, а також як звільнення Харківщини скоригувало прогнози відносно ймовірних термінів завершення війни в Україні.
Поки вся увага була прикута до подій на Херсонщині, українські війська стрімко почали просуватися на Харківщині, звільняючи один за одним населені пункти. У зв’язку з цим виникає питання – прориви на окремих ділянках фронту на Херсонщині та взагалі активність ЗСУ там були відволікаючим маневром, чи у Херсонській області також відбуваються контрнаступальні дії, просто не так стрімко, як у Харківській області?
Наше командування визначає слабкі місця противника і маневрує силами та засобами. Нам часто вдається вводити противника в оману, так сталося і цього разу: ми робили вигляд, що концентруємо свої основні зусилля на херсонському напрямку, а росіяни у відповідь послабляли свої позиції на донецькому напрямку та перекидали їх на південь. Наприклад, потужно знімалися сили з-під Маріуполя, району Донецька, на південь навіть направляли через Кримський міст нові контингенти 3-го армійського корпусу. Так само частково було послаблене угруповання російських військ на харківському напрямку.
Саме тому зараз у зв’язку з нашими активними оперативними іграми, відповідною інформаційною діяльністю та локальними контрнаступальними операціями на Херсонщині з’явилася можливість проводити більш успішні операції на Харківщині.
Неодноразово, коли розглядалися варіанти дій ЗСУ, вказувалося, що необов’язково херсонський напрямок стане пріоритетним. Так воно і сталося.
Тим не менш, українські війська провели низку наступальних операцій на Херсонщині і досягли певного успіху, якого не очікували ані наші військові аналітики, ані союзники. ЗСУ послабили логістичну складову ворога в тому регіоні, його резерви. Очевидно, навіть херсонський напрямок Росія не змогла посилити настільки, щоб утримати позиції або завдати контрудар.
Таким чином, ми, з одного боку, почали наступальні операції на Херсонщині та здобули певний успіх, звільнивши деякі території, з іншого – вдарили по логістиці, мостах, шляхах та складах боєприпасів, чим знецінили зусилля росіян, зменшивши їхні ракетні та артилерійські можливості. Крім того, це був удар по живій силі, яка підтягувалася разом із технікою весь цей час.
Демонструючи в Херсонській області активний наступальний формат, ми готували операції на харківському напрямку. І вони відбулися у вигляді дуже успішних дій, які включали не тільки наступальні операції, а й завдання ударів по ворогу з флангів, формування засобів для оточення ізюмського та балаклійського угруповання. І, як ми бачимо, цей задум спрацював. Ми стрімко просунулися по низці напрямків та звільнили тисячі квадратних кілометрів Харківщини.
Думаю, ми продовжимо маневрувати силами та засобами, і харківський напрямок лишатиметься пріоритетним, тому що нам потрібно зняти загрозу з Ізюма, а також зі Слов’янська та в цілому Донецької області. Тому що й досі Росія передусім прагне захопити Донецьку область у межах її адміністративних кордонів. Такою була чітка установка Путіна – до 15 вересня захопити весь Донецький регіон. Втім, наші контрнаступальні дії на Херсонщині, Харківщині та навіть на донецькому напрямку, де ми також звільнили декілька населених пунктів, знецінили позиції РФ. В результаті противник розпорошив сили, кинувши їх і на південь, і на харківський напрямок, і в донецький регіон. Але в жодному місці Росія не змогла накопичити критичну масу сил – ані озброєння, ані техніки, ані нових підрозділів.
Чому розпочати контрнаступ вирішили саме з Харківщини, зокрема, Балаклеї, Куп’янська, Ізюма? Чому важливо посунути росіян, у першу чергу, саме тут, на цьому відрізку фронту?
По-перше, потрібно було створити зону безпеки в цьому регіоні, захистити Харків і Харківську область, що потерпають від постійних обстрілів. Адже Росія безперервно обстрілює місто з Градів, Ураганів, Смерчів, які б’ють до 40 км. Відтак, якщо посунути російські війська хоча б на 50 км від Харкова, це дозволить забезпечити певну безпеку місту, а, крім того, також не допустити здійснення російським угрупованням нових наступальних операцій на Харківщині.
По-друге, і це надзвичайно важлива причина, саме з тих районів, де ЗСУ проводять контрнаступальну операцію на Харківщині, росіяни планували вдарити по Слов’янську.
Отже, звільнення Харківщини дуже важливе і задля безпеки Харкова та області, і задля безпеки Донецької області, аби запобігти її повному захопленню.
Про ефект несподіванки, який спрацював на нашу користь під час контрнаступу на Харківщині, ви вже сказали. Завдяки чому ще ЗСУ вдалося так стрімко просуватися?
В першу чергу, завдяки якісним змінам в озброєнні і техніці. Адже під час контрнаступу на Харківщині використовувалося новітнє озброєння: HIMARS, ракетні комплекси М-270, протиракетні системи, які ми отримали від британців, американців, норвежців, зенітно-ракетні комплекси, отримані від німців, нові гаубиці. Вся ця зброя на порядок краща, ніж та, що є у росіян. А головне – ця зброя може знецінити вогневі засоби противника. Наприклад, Урагани і Гради б’ють на 30-40 км, а HIMARS та М-270 – на 80 км. Це дозволяє нам знищувати не тільки склади, штаби, російські ракетні та вогневі комплекси, які дошкуляли нам, але й знецінювати ворога на багатьох напрямках.
Від наших союзників ми отримали справді новітнє озброєння, техніку, зокрема, бронетанкову, танки, БТРи – це потужна армія, яка може здійснювати під прикриттям наших ракетних можливостей та протиповітряних систем контрнаступальні операції.
Отже, якісний склад і вирішив долю наступальної операції на харківському напрямку. Ми не допустили вал вогню з боку Росії, змогли його нейтралізувати.
А принцип раптовості зіграв домінуючу роль у звільненні великої кількості населених пунктів.