Чорна кішка, розбите дзеркало, зустріч із жінкою з порожнім відром… Ці та інші прикмети з величенького «чорного списку» означають невдачу. Ми звикли сприймати такі «таємні знаки» за містичні правила, які, лякаючи, застерігають нас від небезпеки.
Як не дивно, з розвитком цивілізації й науки у суспільстві не зменшилося забобонів. У третьому тисячолітті у них вірять, як і сивої давнини.
Чи й справді вони діють і чи потрібно в них вірити?
Хоч багато прикмет таки збувається, втім, не варто цьому дивуватися, адже в більшості з них закладені своєрідні психологічні чи фізичні «правила безпеки». Ось, наприклад, кажуть, що не можна дивитися в розбите люстерко. Цьому є пояснення, адже брати в руки осколок небезпечно – можна порізатися.
Стукаючи по «дереву» чи тримаючи в кишені дулю, ми намагаємося убезпечити себе від можливих невдач – тобто неіснуюча містична проблема набуває такого ж містичного вирішення. Дотримуючись численних прикмет, люди таким чином намагаються впливати на життєві процеси, хоч це і складно, а часто взагалі неможливо.
Постаючи перед поганими прикметами, не варто на них зациклюватися. Якщо ми впустимо їх у своє життя, вони нами керуватимуть, бо є відображенням нашого внутрішнього світу. Очікування негативного, «обіцяне» прикметою, несе сильний душевний неспокій. Свій вибір у житті треба робити свідомо, незалежно від прикмет, не перекладаючи на них відповідальність.
Зрештою, вірити в прикмети чи ні – справа особиста. Але при цьому слід обов’язково дотримуватися правила: налаштовуватися варто тільки на позитивне.