Наприкінці 19 – на початку 20 століття реклама У Києві активно розвивалася. Щодня всі охочі писали нові оголошення та розвішували їх на вулицях міста.
Про це розповідається на Facebook-сторінці "Жажда: у Києві цікаво".
"Реклама в Києві в кінці 19 і на початку 20 століття активно розвивалася. Аматори і спеціалісти щодня писали нові оголошення і розвішували їх по вулицях. Розглядаючи такі артефакти епохи, можна добре уявити, що ж хотіли купити люди і що їм пропонували тодішні винахідливі підприємці", - розповідає науковий співробітник "Музею однієї вулиці" Анатолій Кіяшко.
Андріївський узвіз розростався, перші поверхи будівель займали власники бакалійних магазинів, майстерень та кафе. Всім необхідно було заявляти про себе, тому вулиці Подолу з кожним роком все частіше обклеювали як мініатюрними клаптиками паперу, так і великими яскраво розмальованими плакатами. Активно рекламувалися таким способом аптекарі, приватні вчителі танго, майстри з пошиття одягу. Наприклад, так запрошувало скористатися своїми послугами "Довідкове бюро Івана Жлоба-Погорельського", "Вимагайте скрізь "Одобрін" М. Лебедєва, який знищує зовсім мозолі та бородавки з коренем", - радить інша реклама. "Можу вислати важливі відомості для чоловіків" - йдеться у третій.
"Окрім паперової, передбачливі продавці придумали писати рекламні тексти на деяких предметах побуту. Зазвичай - на речах, які впадали людині в очі дуже часто. Наприклад, рекламу білизни писали чорною фарбою на білих попільничках, що стояли у ресторанах" , - пише автор.
Мило та засоби гігієни у Києві продавали у залізних коробках з малюнками квітів. У них вкладали рекламні папірці-буклети. Коли люди купували сигарети, усередині теж знаходили вкладиші, які хвалили виробника та заохочували купувати їхній продукт частіше.
"Варто сказати, в ті часи люди вірили, що сигарети наносять шкоду здоров'ю не лише через тютюн чи шкідливі домішки. Згубний вплив вони мали й від неякісного паперу, з якого цигарки виготовляють. То ж виробники не скупилися на ідеї і писали на вкладишах у пачки приблизно так: "Врачи говорят, что курить - плохо, потому что бумага плохая. А у нас бумага - лучшая, поэтому и сигареты наши - лучшие”, - зазначає Анатолій Кіяшко.
На дні коробок з-під цукерок діти знаходили вкладиші із малюнками: листівки з нотами пісень та українськими народними казками. Продавали стилізовані міні коробки для солодощів, які випускали у формі печива під назвою виробника.
"Кияни охоче розкуповували цукерки та шоколад кондитерської фабрики Валентина Єфімова. Це саме її за радянських часів назвали фабрикою Карла Маркса, а пізніше - "Рошен". Розташовувалася вона там же, де й зараз, на Либідській. Стала відома завдяки своєму шоколадному цеху, який виріс на основі цукрового заводу”, - йдеться у матеріалі.
Були й оголошення, які можна назвати соціальною рекламою. Над входами до житлових будинків вішали таблички: "Економте воду! Будівництво води завтовшки в сірник дає витік до 480 літрів на добу".
"До деяких видів реклами кияни ставилися обережно, тому що щодня з'являлися тексти сумнівної якості, тому що часто їх писали маси початківців, іноді пересічних художників, літераторів, поетів - художня богема, що тулиться на чердаках, що пише рекламу для шарлатана-фармацевта чи фабриканта легко складе студент-медик, чи доктор, що опустився", - писав у 1911 році дослідник реклами та економіст Григорій Циперович.