Попри пряму воєнну загрозу, деякі мобілізовані українці залишають місця служби. З погляду законодавства, вони вчиняють воєнні злочини та мають нести покарання. Юристи компанії «Мережа права» допомогли розібратись з поняттями СЗЧ та дезертирство, а також розповіли про відповідальність за такі дії.
СЗЧ та дезертирство у воєнний час: розбираємо відмінності
Cамовільне залишення військової частини мобілізованим — це і є СЗЧ. Його не варто плутати з дезертирством, адже ці поняття відрізняються за змістом, а також за наслідками.
Передбачається, що при СЗЧ мобілізовані залишають службу лише на деякий час. Відповідальність за СЗЧ настає, якщо: військовослужбовець без дозволу залишає частину, але потім все одно повертається до місця несення служби протягом трьох діб. Також самовільним залишенням військової частини вважається несвоєчасне повернення після відпустки та лікарняного (до 3 діб під час воєнного стану). Невчасне прибуття до нового місця служби — це теж СЗЧ.
При цьому є перелік обставин, при яких військовослужбовця не можна звинуватити у СЗЧ. Це:
- Перебування за межами військової частини за наявності чіткого дозволу командира.
- Офіційне відрядження.
- Виконання наказів чи вказівок безпосереднього командування.
- Перебування на лікуванні за наявності відповідних документів.
- Ротація чи переміщення на нове місце служби.
- Проходження навчання.
- Перебування у відпустці.
Іншими словами, якщо у військовослужбовця є офіційне підтвердження, його перебування за межами військової частини не будуть трактувати як СЗЧ.
Що треба знати про СЗЧ у воєнний стан? Перелічені вище правила і норми залишаються актуальними. Відповідальність за самовільне залишення військової частини у воєнний час несуть мобілізовані та контрактники.
Дезертирство під час воєнного стану
Якщо говорити простими словами, дезертирство — це СЗЧ без повернення. Офіційно — це самовільне залишення військовослужбовцем частини чи місця несення служби (або ж відмова з’явитись на службу після призначення, лікування, відпустки).
Чітка характерна ознака дезертирства — наявність прямого умислу взагалі не повертатись до служби. При цьому людина, яка вчинила цей злочин, все одно залишається військовослужбовцем.
Щоб людину звинуватили у дезертирстві, достатньо самого наміру. Немає значення, коли він виник: у момент втечі з військової частини (або, наприклад, з поля бою) чи під час СЗЧ, з якого військовослужбовець вже ж вирішив не повертатись.
Є кілька видів дезертирства:
- зі зброєю — вогнепальною, холодною чи будь-якою іншою, що входить до оснащення військового;
- групове за попередньою змовою — для цього достатньо домовленості про втечу двох чи більше військовослужбовців;
- в умовах особливого періоду;
- в умовах воєнного стану або бойової обстановки.
Яке покарання за СЗЧ в ЗСУ?
Важливо розуміти, що самовільне залишення військової частини під час воєнного стану чи бойових дій — це серйозний злочин. За ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України, військовослужбовці, які залишають місце служби більше ніж на три доби або не з’являються на службу без поважних причин в умовах бойової обстановки, можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років.
Алгоритм дій при СЗЧ
Як військовослужбовцю уникнути покарання за СЗЧ у воєнний час? Перш за все: якщо вам треба залишити місце служби, потурбуйтесь про наявність офіційного дозволу. Ніколи не погоджуйтесь виконувати доручення командира, якщо у вас немає відповідного «паперового» наказу.
Проте обставини бувають різні. Якщо ви самовільно залишили частину і вас подали на СЗЧ, в першу чергу з’ясуйте:
- На якій підставі відбулось подання.
- Що вам інкримінують (причина СЗЧ).
- Яка стадія розслідування (службове у частині, справа у ДБР, підозра).
З цією інформацією зверніться до адвоката по справам військовослужбовців. Він допоможе вибудувати лінію захисту. Скоріше за все, вам треба буде діяти на випередження: подати аргументовані звернення до командування, ДБР та Міноборони. Подальші дії залежать від обставин.
В умовах воєнного стану командування може фактично інкримінувати дезертирство, якщо військовослужбовець відсутній понад одну добу. А це значно серйозніше, ніж покарання за СЗЧ. Саме тому якісний правовий захист дуже важливий.
Яке покарання за дезертирство?
Самовільне залишення військової частини з метою ухилення від служби, а також відмова з’явитись на службі після лікування, відпустки або переведення — кримінальні правопорушення, за які можуть позбавити волі від 2 до 5 років. Якщо це дезертирство зі зброєю або групове — термін покарання становить від 5 до 10 років. Проте в умовах воєнного стану відповідальність ще серйозніша: це позбавлення волі від 5 до 12 років.
Як уникнути покарання за дезертирство?
20 серпня 2024 року Верховна рада ухвалила Закон №11322. Він звільняє від відповідальності за СЗЧ та дезертирство, якщо це трапилось з військовослужбовцем вперше, якщо він виявив намір повернутися до служби та отримав відповідну згоду командира. Проте цей процес до кінця не впроваджений, і його механізм незрозумілий.
Тому краще не залишати службу, а при перебуванні за межами дислокації завжди мати відповідний дозвіл. Якщо ж вам інкримінують СЗЧ або дезертирство — якомога раніше зверніться за допомогою до адвоката.