Оцет, що походить від французького терміна "vin aigre", що означає "кисле вино", має цікаву історію. Легенда стверджує, що його випадково відкрили, коли вино, забуте у сховищі, не тільки скисло, а й перетворилося на оцет. Незважаючи на назву та легенду, оцет може бути виготовлений не лише з виноградної основи.
В основному оцет – це суміш оцтової кислоти та води, яку одержують у процесі двоетапного бродіння. На першому етапі дріжджі взаємодіють з цукром або крохмалем, що міститься у фруктах, таких як виноград, або з цільнозерновими продуктами, рисом і т.д. Це створює етанол чи спирт. Потім етанол взаємодіє з киснем і оцтовокислими бактеріями, що спричиняє другий етап бродіння, який може тривати кілька тижнів і навіть місяців, і утворюється оцет. Цікаво, що деякі види оцту, наприклад бальзамічний, можуть блукати протягом 12 років.
Залежно від бази, використаної для оцту, його можуть мати різний рівень кислотності і характерний смак, що залежить від використаної основи, і може бути слабо солодкуватим.
На пляшках з оцтом часто вказують відсотки, що вказують на його міцність. Просто кажучи, чим вищий відсоток, тим інтенсивніший і кисліший смак. Таким чином, найкислішим із усіх видів оцту є дистильований білий оцет із міцністю 9%. Знання про відсотки оцту допоможе вам вибрати відповідний вид для певної страви та дозувати її належним чином.
Для зберігання оцту рекомендується тримати його в темному прохолодному місці, подалі від джерел тепла і прямих сонячних променів. Також важливо завжди добре закривати пляшку. З часом можуть утворюватися опади на дні, але це не означає, що оцет поганий. Просто процідіть його та продовжуйте використовувати до закінчення терміну придатності.