Поведінка людей в аеропортах та літаках часто буває дивною, інколи навіть асоціальною. Це можуть бути просто легковажні вчинки, як сон на підлозі чи заняття йогою, а можуть бути серйозні інциденти - від п'яних сварок до спроб відкрити двері літака.
Чому аеропорти та літаки викликають у людей дивну поведінку, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на The Conversation.
У всьому винен тільки алкоголь?
Дивна, а часом і асоціальна поведінка, в аеропортах та літаках в останні роки стала більш помітна. Психологи кажуть, що ці проблеми та інциденти почали збільшуватися через збільшення затримки та відкладання рейсів по всьому світу.
Деякі авіакомпанії навіть закликають обмежувати пасажирів у доступі до алкоголю - десь його повністю заборонити для продажу, а десь - обмежувати до двох напоїв в барі аеропорту. І все це - щоб уникнути п'яних інцидентів. Але психологи кажуть, що справа не тільки в алкоголі.
Багато пасажирів - це люди, які летять на відпочинок. І в їхньому сприйнятті подорож та пригоди починаються вже в аеропорту. Вони прагнуть розпочати свою відпустку вже, адже часу в них зазвичай 1-2 тижні. Вони стурбовані польотом, а це змушує поводитися їх нехарактерно або шукати заспокоєння в алкоголі.
Шум та натовпи в аеропортах - це теж додатковий фактор. Як зазначають спеціалісти в психології навколишнього середовища, люди дуже чутливі до безпосереднього оточення і можуть легко стати "перевантаженими" стресорами, таким як натовп та шум.
Стрес та тривога викликають дратівливість, як тимчасову, так і постійну. Люди, які зазвичай тривожні, більш схильні до гніву. А тимчасовий тривожний настрій викликає спалахи гніву.
Психогеографія має велике значення
Також варто подивитися на аеропорт з психогеографічної точки зору. Психогеографія вивчає вплив місць на емоції та поведінку людей, особливо міського середовища.
У кельтських культурах існує концепція особливих "тонких місць" - часто священних гаїв або лісів, де тонка завіса між матеріальним і духовним світом. У тонких місцях ми перебуваємо між двома сферами, фактично не повністю ні в тому, ні в іншому місці.
У сучасному технологічному світі аеропорти також можна розглядати як таке тонке місце - лімінальні зони, де межі зникають. На буквальному рівні національні кордони зникають. Пройшовши контроль, ми потрапляємо на землю між двома країнами. Концепція місця стає туманною.
Ми втрачаємо контроль часу
Так само туманним стає і поняття часу в аеропортах. Збираючись сісти в літак, ми перебуваємо в граничному просторі між двома часовими поясами, збираємося стрибнути вперед у часі або навіть повернутися в минуле. Деякі рейси прилітають раніше часу відправлення, оскільки вони перетинають часові пояси.
"Уміння керувати своїм часом дає нам відчуття контролю над своїм життям. Втрата цього може бути ще одним джерелом тривоги", - каже психолог Стів Тейлор.
Аеропорт - це зона відсутності, де теперішній момент небажаний. Кожна увага звернена до майбутнього, до своїх польотів і пригод, які їх чекають, коли вони прибудуть у пункт призначення. Ця інтенсивна зосередженість на майбутньому часто викликає розчарування, особливо, якщо рейси затримуються.
Мінливими стають й особисті кордони. Незнайомці діляться своїми планами на подорож та відпустку, розмовляють відверто про якісь дуже особисті речі. На землі між кордонами - соціальні заборони не діють. А алкоголь може ще більше цьому сприяти.
Через туманність часу та місця аеропорти створюють відчуття дезорієнтації. Ми визначаємо себе в термінах часу і місця. Ми знаємо, хто ми є по відношенню до наших повсякденних справ і звичного середовища.
Усі ці фактори можуть мати звільняючий ефект для людини. Деколи час для людини - це ворог, який краде миті життя та пригнічує термінами. А вийти за межі часу - як вихід з в'язниці.
А ще втрачаємо відчуття ідентичності
То саме стосується й ідентичності. Почуття ідентичності важливе для нашого психологічного здоров'я, але може й обмежувати нас. Тому вийти за межі наших звичайних повсякденних справ і середовища підбадьорює. Свобода, яка починається в аеропорту, продовжується під час наших подорожей.
"Відповідно до теорій психолога Зигмунда Фрейда, це можна інтерпретувати як перехід від нашого нормального цивілізованого его до примітивної, інстинктивної частини психіки, яку Фрейд назвав ідентифікатором. За його словами, ідентифікатор є місцем наших бажань і потягів, наших емоцій і агресії, і воно вимагає миттєвого задоволення. Ідентифікатор зазвичай стримується его, але він завжди може прорватися, особливо коли наші гальмування послаблюються алкоголем або наркотиками", - пояснює психолог Стів Тейлор.
Деякі відпочиваючі дозволяють своїй ідентифікації проявити себе, щойно вони проходять через охорону. І як тільки вони стають сп'янілими, ідентифікатор стає повністю домінуючим і може спричинити хаос.