Робота, навіть найнеприємніша, закінчується куди швидше, коли її робиш і не відволікаєшся. А це-то найважче: людська психіка так влаштована, що від неприємного тягне нас геть. Як саме сконцентруватися, щоб все швидше зробити — з’ясовуємо разом.
Чудовий захисний механізм, ми без жартів вдячні за нього природі — оскільки він в певній ситуації допомагає виживати і зберігати себе, як особистість, але що робити, якщо альтернативи немає, і треба сконцентруватися на роботі, щоб вона, клята така, швидше закінчилася? Є безліч давніх, перевірених способів, хоча, на жаль, жоден з них не є універсальним. Треба приміряти, пробувати і в будь-якому випадку прикладати трішечки волі.
Ритмічна пісня
Зовсім необов’язково співати добре. Багатьом людям допомагає впоратися з процесом імпровізована, накладена на ритм рухів пісня про що завгодно, а ще краще — про сам процес роботи. Начебто «наклеїти, погладити і в стопку брись» (цікаво, до чого можна було б застосувати цю версію?). Такі пісеньки добре допомагають, якщо треба виконати підряд багато одноманітних, по колу повторюваних рухів — або якщо можна хоча б частину процесів із загальної роботи скомпонувати в ці повторювані рухи, полегшивши собі працю. Ритмічний спів використовували моряки і бурлаки, женці та косарі, працівниці мануфактур і пекарі — загалом, це перевірений століттями спосіб.
Великий і плюшевий звір
Дуже несподіваний спосіб давним-давно, на зорі соціальних мереж, запропонувала одна дівчина. Вона була з тих, хто, працюючи за комп’ютером, постійно відволікалася на щось поза нього, немов фізично намагаючись відвернутися: тягнулася поправити стопку книг, погладити кота на підлозі, піти попити води.
Як не дивно, їй стало легше, коли вона стала садити на коліна досить великого плюшевого ведмедя і по можливості обіймати його в процесі. Коли відволікаєшся і перевертаєшся, ведмідь загрожує впасти з колін і нагадує про себе і про те, навіщо ти його посадила. Крім того, дівчина відчувала себе спокійніше, спираючись на його голову підборіддям, коли роздумувала над важкими місцями.
Кілька різних дівчат пізніше заявили, що спосіб їм дуже допоміг. А іншим теж допомогли плюшеві іграшки, але трохи не так: вони їх підклали під спину, стало зручніше сидіти і менше тягнуло розім’ятися.
Вимикайте месенджери та оповіщення
Зовсім не обов’язково зав’язувати з соціальними мережами взагалі на всі робочі години, як це іноді радять. Багатьом допомагає виходити в соцмережу час від часу (в кінці глави, яку перекладаєш або редагуєш, наприклад), трохи позависати там і повертатися до робочого процесу — але при цьому строго закривати вкладки з соцмережами в браузері під час самого процесу і, тим більше, відключати всі месенджери та оповіщення на телефоні. Чим частіше соцмережі нагадують про себе, тим більше спокуси перевіряти їх.
Говоріть вголос
Можливо, цей метод — в якомусь віддаленому спорідненні з ритмічним співом. Є теорія, що люди, які промовляють в робочому процесі свої дії і наміри, рідше випадають з потоку, краще концентруються і краще справляються. Правда, цей метод не годиться, якщо ви працюєте в офісі. Деякі хитрують і роблять вигляд, що обговорюють з колегами робочий процес — але виглядає далеко не так невимушено, як може здатися.
Відмовтеся від багатозадачності
Багатозадачність — це міф. Насправді, багатозадачність — це або поєднання процесу, який давно став рутиною, відпрацьованою до механічності, і процесу, що вимагає уваги, в кращому випадку. В гіршому — це постійне переключення з однієї задачі на іншу, що додає вам ще один процес. Загалом, за можливості не поєднуйте завдання один з одним, не виконуйте одночасно декілька різних процесів, нарізайте паралельні робочі процеси на однотипні зв’язки дій і виконуйте спочатку зв’язки одного типу, нехай і для різних завдань, а потім іншого — але не жонглюйте своєю увагою.
Додайте руху
Деякі люди стають зосередженішими, коли паралельно з робочим процесом роблять невеликий повторювальний рух — смикають ногою, наприклад, катають по столу туди-сюди долонею ручку, перебирають чотки і так далі. Спробуйте, може, це ваш випадок!
Крок за кроком
Спробуйте зосередитися на тому, щоб додавати хоча б маленькі шматочки виконаної роботи. Ще одне слово. А після слова ще слово. Ще сантиметр стібків, а потім ще сантиметр. Ще одна протерта поличка. І ще одна. Коли дивишся на страшенно далекий результат, можна впасти духом, просто уявляючи, скільки сил витратиш, йдучи до нього — звичайно, захочеться відволіктися. А коли цілі ставиш менші, просто щоб не зупинятися, а хоча б повзти часом дуже дивуєшся, наскільки швидко результат йде тобі назустріч.
Іноді дійсно важливо відволіктися
Буває, що думки про роботу набагато краще течуть, коли ти ненадовго (або досить надовго) відволікаєшся від робочого файлу на примітивну, яка не займає мозок роботу руками або на пішу прогулянку. В результаті на робочому процесі концентруєшся краще, ніж дивлячись на комп’ютер (або на чисте полотно, або на інший робочий простір). Важливо при цьому не відволікатися на розмови з людьми.