Звичайна ангіна у 8-річного Чарлі Друрі спровокувала розвиток рідкісного аутоімунного синдрому, який кардинально змінив поведінку дитини.
Вчені починають з’ясовувати, як ця бактеріальна інфекція може впливати на мозок.
Ангіна перейшла в аутоімунний синдром: що відомо
На восьмий день народження Чарлі Друрі все було як завжди: торт, подарунки, друзі.
Але ввечері його мама помітила тривожні зміни – у сина сіпалося око, він постійно нюхав руки. Згодом підвищилася температура, і лікарі діагностували стрептококову ангіну.
Здавалося б, нічого страшного. Але вже за кілька тижнів звичне життя сім’ї перетворилося на справжній жах.
Чарлі став настільки чутливим до запахів, що мати перестала готувати їжу вдома. Він не давав до себе торкатися, ночами не спав, відмовлявся їсти і митися. Кидався речами, у нього з’явилися галюцинації, дитина перестала читати й писати.
З життєрадісного, успішного школяра він перетворився на чужу, виснажену дитину.
Лікарі довго не могли зрозуміти, що відбувається з Чарлі. Тільки через кілька тижнів йому поставили діагноз – PANDAS.
Це маловідомий аутоімунний синдром, за якого після стрептококової інфекції у дитини раптово виникають важкі неврологічні та психічні симптоми: тики, панічні атаки, агресія, безсоння, сильні болі, порушення поведінки, розлади харчування.
Захворювання вважається рідкісним: приблизно один випадок на 12 тис. дітей щорічно. Частіше його діагностують у хлопчиків до початку статевого дозрівання.
Вчені вважають, що в окремих дітей із певною генетичною схильністю імунітет “плутає” мету: замість боротьби з інфекцією він атакує власні тканини мозку – особливо базальні ганглії, що відповідають за емоції, рухи і поведінку.
Це спричиняє справжній неврологічний криз.
Подібний ефект спостерігався і після інших інфекцій – грипу, Covid-19, хвороби Лайма.
Хоча довкола теорії все ще точаться суперечки, все більше досліджень вказують на запальні процеси в мозку таких пацієнтів.
Втім, деякі лікарі досі не визнають PANDAS, а батьки таких дітей змушені боротися не тільки з хворобою, але і з недовірою медичної системи.
Сьогодні PANDAS визнаний міжнародними організаціями: наприклад, ВООЗ додала його до своєї класифікації хвороб.
Найгірше – це втрачений час, зазначають фахівці.
Якщо почати лікування на ранній стадії, можна обійтися антибіотиками, протизапальними препаратами і навіть звичайними знеболювальними.
Проте, якщо хворобу запустити, потрібна більш серйозна терапія: імуноглобуліни, переливання плазми, а іноді – постійна підтримка на все життя.
PANDAS і його більш поширений аналог PANS залишаються маловивченими і рідко діагностуються. Немає ні точних тестів, ні біомаркерів, ні візуальних змін на знімках мозку.
І все ж наука рухається вперед. У США та Британії зростає кількість фахівців, які працюють над новими методами діагностики та лікування. З’являються фонди, що підтримують сім’ї, дослідження та навчання лікарів.
Але головне, чого не вистачає сьогодні, це – обізнаності, наголошують фахівці.