Реформа «Нова українська школа»1 Інституту модернізації змісту освіти (2017) розпочала офіційне впровадження з 2017 року після свого першого оголошення в 2016 році. Проте, незважаючи на очікування, що вона оновить педагогіку з механічного зубріння фактів на сучасні підходи до викладання, майже жодна школа все ще не почала використовувати комп’ютеризовані журнали чи системи обліку відвідуваності. Неможливо було отримувати електронні звіти, або отримувати від школи сповіщення в реальному часі про пропуски, запізнення або падіння успішності. Натомість у США, школи цей тип інформації вже цифровізували й активно пілотували як Системи Інформації про Школу (SIS) та батьківські освітні портали.
Загальне уявлення про систему освіти України в цей час можна отримати з Статистичного щорічника України (2017). Одним із основних показників, виділених у його «Освітній статистиці» є загальний набір: 1,6 млн учнів у початковій школі, 2,3 млн – у середній та 1,63 млн – у закладах вищої освіти. Хоча фінансування в ці роки покладено було особливо багато, пропорційно видатки держави на освіту як частка від загального бюджету держави фактично знизилися – з 21,2% у 2013 році до лише 15,6% у 2016-му (Рис. 1). Це може пояснити, чому не було коштів інвестувати у SIS подібну або інші інструменти цифрової звітності. Україна продовжувала збирати дані, але не створила умов для реального часу доступу чи батьківської видимості.
Мал. 1. Динаміка набору учнів і державних видатків на освіту, 2012–2016 рр. (за даними Державної служби статистики України, 2017).
Інший набір даних ілюструє іншу сторону цієї проблеми. Учні, навчаючись, проводили ці роки 97% свого часу в установленому однозмінному режимі: 97% шкіл працювали один зміну в 2016/17 навчальному році, що становило 3,7 млн учнів, а двозмінні школи – тільки 3%2 (Державна служба статистики України, 2017). Ці дані про відвідуваність непрямо свідчать про те, що інформацію збирали, але завжди в кінці навчального року й виключно для аналітики, а не для використання школами чи батьками. У системах з реальним часом батьки отримували би сповіщення, якщо дитина пропустила б кілька уроків, чи днів підряд, чи відставала в навчанні.
Добірка педагогічних журналів 2017 року, з іншого боку, свідчить, що вчителі й батьки усвідомлювали наявність прогалини у даних, але не мали інструментів для реагування. Видання Комп’ютер у школі та сім’ї (2017)3 опублікувало статті, як краще інтегрувати комп’ютери в навчання й домашнє життя, але не розглядало, як можна впроваджувати це інституційно або з системної точки зору для обміну даними між школою і батьками. В той самий час Detector Media звітувало про кілька шкіл, які розпочали пілотування медіаграмотності на всіх класах4 (Detector Media, 2017). Ці приклади свідчать про інтерес до модернізації методів викладання, але не про відповідні інвестиції в технологічну інфраструктуру для моніторингу стану чи добробуту учнів.
Зі статистикою та освітніми матеріалами 2017 року видно, що проблема не в недостатній кількості даних, а у відсутності доступності й інтеграції. Українська система може рахувати мільйони учнів у понад 15 тисячах закладах, але ці первинні дані залишаються у вигляді PDF звітів і статистичних щорічників, а не інтегруються у сучасне освітнє програмне забезпечення. Натомість, у США батьки отримували миттєві звіти і могли переглядати онлайн-панелі. Таким чином, українські домогосподарства чекали на паперові відомості раз на кілька місяців або викликали телефонним дзвінком вчителя – часто вже тоді, коли діяти було пізно.
Щоб реформи педагогіки справді почали сприяти успішності й добробуту учнів, Україна має перетворити статичні системи звітності на динамічні екосистеми даних. Це означає створення цифрового каскаду процесів для збору відвідуваності, оцінок та інших показників поведінки, а потім надання доступу до нього в реальному часі для батьків і педагогів. Без оперативних даних Україна і далі буде відставати від країн, що користуються Системами Інформації про Школу (SIS), батьківськими порталами та інтерактивними панелями.
Література
-
Інститут модернізації змісту освіти. (2017). Нова українська школа. Міністерство освіти і науки України. https://imzo.gov.ua/osvita/nush/
-
Державна служба статистики України. (2017). Статистичний щорічник України за 2017 рік. https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/11/zb_seu2017_e.pdf
-
Комп’ютер у школі та сім’ї [Computer in School and Family]. (2017). Випуск журналу. https://journals.ua/technology/computer-u-shkoli-ta-simyi/19694-03-17.html
-
Detector Media. (2017, 28 листопада). Директорка школи, де медіаграмотності вчать в усіх класах: «Медіаосвіта – це потреба часу». https://ms.detector.media/mediaosvita/post/20107/2017-11-28-dyrektorka-shkoly-de-mediagramotnosti-vchat-v-usikh-klasakh-mediaosvita-tse-potreba-chasu/
Марія Гій