Подвоїти увагу до незаконної депортації Росією українських дітей закликали під час слухань Парламентської асамблеї Ради Європи. Темпи повернення дітей до України там назвали надто низькими.
Уможливити або прискорити дорогу додому може створення нових міжнародних механізмів. Про те, як світова спільнота і кожен особисто може допомогти дітям повернутися до законних опікунів, дивіться у матеріалі FREEДОМ.
Днями в Україну повернулася ще одна незаконно депортована росіянами дитина. 12-річний хлопчик із перших днів повномасштабної війни перебував на тимчасово окупованій території України, а згодом — у Росії.
“Хлопчик напередодні російського вторгнення приїхав до батька на Луганщину на три дні, але через вторгнення РФ перебував під окупацією близько 18 місяців. І ще чотири місяці — на території Росії. Там дитині навіть довелося навчатись у російській школі. Мама не могла самостійно забрати 12-річного українця через те, що вона є військовослужбовицею ЗСУ”, — розповів Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини
у Telegram.
Повернення кожної дитини — це тривалий та складний процес, додає омбудсмен. Адже Росія, всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, не надає списків депортованих і відмовляється повернути українських дітей, яких розлучила із сім’ями та законними опікунами, — а це серйозне порушення прав людини. Політика Москви побудована таким чином, щоб максимально ускладнити дітям дорогу додому. Їм змінюють персональні дані — не лише ім’я та прізвище, а й дату та місце народження, незаконно влаштовують у прийомні сім’ї та відправляють у віддалені регіони федерації.
“Російська Федерація відмовляється репатріювати, повертати цих дітей, і вона вже з цих пунктів розміщення, які були у Ростовській та Воронезькій області, тобто ближче до кордону України, починає посилати у далекі райони Російської Федерації. Ми знаємо, що такі пункти утримання з’являються і в Сибіру, і Далекому Сході, і в Татарстані, і в Башкортостані”, — сказав історик-міжнародник Владислав Гаврилов.
Загалом Україні вдалося повернути понад пів тисячі викрадених Росією дітей. Але в умовах, коли кількість верифікованих дітей, тобто тих, чиї імена відомі, перевищує 19 з половиною тисяч, такі темпи критично низькі. Для повернення незаконно депортованих дітей із тією самою швидкістю, як і сьогодні, Києву знадобиться близько 90 років. Саме тому необхідно створити міжнародні механізми та тиснути на Росію всіма доступними способами, кажуть правозахисники.
“Нам треба розуміти, що для повернення українських дітей потрібні скоординовані зусилля всіх міжнародних акторів. Не лише окремо Рада Європи, не лише окремо України та Катару, чи України та Ватикану, чи Міжнародного комітету Червоного Хреста. Ні, це наша спільна ноша. І чим вищий буде рівень, на якому порушуватиметься це питання — тобто, наприклад, не Рада Європи, а Генеральна асамблея ООН, — тим ефективнішим і швидшим буде процес повернення”, — вважає Катерина Рашевська, правозахисниця.
Згідно з міжнародним гуманітарним правом, ні безпека населення, ні військова необхідність не можуть бути підставою для примусового переміщення дітей за межі країни. А тому те, що Москва та Мінськ називають евакуацією, оздоровленням, опікою та перевихованням, насправді ознаки геноциду.