Дедалі частіше вчені заявляють про те, що людство стоїть на порозі онкологічної катастрофи, страждати від якої будуть люди похилого віку. У спробах докопатися до істини, вчені змогли зрозуміти чому з віком ми стаємо такими вразливими.
З віком імовірність зіткнутися з раком зростає в рази. Цю похмуру реальність останнім часом підкреслюють гучні випадки та відверті дискусії, які вони викликали. За лаштунками вчені збирають докупи головоломку, чому рак стає дедалі поширенішим з віком, і їхні останні висновки можуть прокласти шлях до революційних методів лікування, пише BBC Future, розказує Фокус.
Одна з основних причин, через яку ризик розвитку раку збільшується з віком, — це ушкодження, які накопичуються в нашій ДНК з плином часу. Це пошкодження може бути спричинене різними причинами, включно з сонячним опроміненням, токсинами з довкілля і такими факторами способу життя, як вживання алкоголю і куріння. З роками наші клітини стають менш вправними у відновленні цих ушкоджень, що призводить до мутацій, які можуть спричинити неконтрольований ріст клітин — відмінну рису раку.
Дослідники визначили конкретні механізми, які з віком дають збої і роблять нас більш сприйнятливими до раку. Одним із ключових є молекулярний шлях, що включає ген p53, відомий своєю роллю в придушенні пухлин. У міру накопичення мутацій у цьому гені його ефективність знижується, що робить нас більш уразливими перед раком.
Крім того, з віком стовбурові клітини крові зазнають змін, які можуть призвести до підвищення ризику розвитку раку крові та змінити функції імунних клітин, перешкоджаючи їхній здатності боротися з раковими клітинами. Це явище, відоме як клональний гемопоез, стає більш поширеним з віком і має значний вплив на здатність нашої імунної системи боротися з раком.
Концепція клітинного старіння, коли пошкоджені клітини перестають ділитися і накопичуються в організмі, ще більше ускладнює картину. Таке накопичення може створити сприятливе середовище для розвитку раку, сприяючи хронічному запаленню і подальшому пошкодженню ДНК.
Цікаво, що деякі вчені вважають, що, подібно до того як люди з віком стають більш забудькуватими, клітини також можуть "втрачати пам'ять" про те, як правильно функціонувати. Ця теорія вивчається в контексті раку молочної залози та інших вікових видів раку і ґрунтується на ідеї про те, що гормональні зміни, які відбуваються, наприклад, під час менопаузи, можуть провокувати клітини на ненормальну поведінку.
В основі цих відкриттів лежить усвідомлення того, що стабільність нашого геному і точність передачі інформації з плином часу знижуються. Це призводить до збільшення "шуму" в експресії генів, внаслідок чого клітинам стає складніше запам'ятати, які гени мають бути активними, а які — мовчати, що сприяє виникненню ризику розвитку раку.
Але на горизонті з'явилася надія. Розуміння заплутаного взаємозв'язку між старінням і раком допомагає дослідникам розробляти нові стратегії лікування. Ведуться роботи зі створення ліків, здатних виправити або пом'якшити шкідливий вплив мутацій у ключових шляхах, таких як p53, а також із вивчення можливості повернення назад епігенетичних змін, що сприяють розвитку захворювання.
Однією з перспективних галузей досліджень є сенолітики — препарати, які вибірково впливають на клітини, що старіють, і знищують їх, потенційно зменшуючи тягар вікових захворювань, включно з раком. На ранніх стадіях досліджень вивчається їхня ефективність для поліпшення стану здоров'я літніх людей, особливо тих, хто вже зіткнувся з раком.
Шлях до розгадки зв'язків між старінням і раком складний, але досягнутий прогрес дає проблиск надії. Впливаючи на основні механізми, що підвищують ризик розвитку хвороби з віком, вчені працюють над створенням методів лікування, що дадуть змогу подовжити наші здорові роки та зменшити вплив раку на майбутні покоління.