Світлана ГЛИНСЬКА, пенсіонерка з селища Куликівка, шукає господарів курки, яка живе в її городі.
Про це пише cntime.
Рябенька: біла, а хвіст і шия чорні, — описує Світлана Петрівна. — У мене є й свої кури. Але вони закриті, а гостя ходить по городу. Певно, залетіла через паркан чи пролізла якось. Так і живе: то на вишні, то під вишнею. Тепло вже, їсти є що — по городу ходить, збирає, пасеться.
Світлана Глинська думає, що здалеку курка не прийшла б. Жінка обходила сусідні вулиці — ніхто не каже, що пропажа його. «Ну, хай живе», — так вирішила. Каже, що різати на суп не збирається. Може, власник все-таки об’явиться.
Вперше господарство прибавилось? – запитую. — Частіше щось губимо, ніж отримуємо.
Нічого не прибуде, якщо не втратиш, — вважає Світлана Глинська. — Якщо й втрачаю, зла не бажаю. Було, що курчат у мене покрали і я знала хто. Кажу: «Господи, дай здоров’я людині, мо’ їй більш треба. Поможи їй».
Наводить ще один приклад. Працювала продавчинею в Куликівці. Поїхала скупитися на вулицю Ріпкинську (там оптово-роздрібна база) в Чернігів.
І в мене п’ять тисяч гривень украли з сумки, — згадує. — Не мої, а державні. Я так плакала!.. А мені одна жіночка каже: «Свєта, не плач. Дякуй Богу, що забрав грошима. Значить, так треба». Я ж переживала, тиск піднявся. Колеги втішали: «Петровна, заспокойся. Ти здорова, жива? Значить, все добре».
Зараз Світлана Глинська на пенсії. Їй 62.