В українській мові є слова, які видаються дуже схожими на росіянізми. Втім, це не завжди так.
Яким ще словом можна назвати виріб "клейонка", розповідає 24 Канал, посилаючись на пояснення тренерки з мови, акторки дубляжу Віки Хмельницької.
Чи можна казати українською "клейонка"?
Серед побутових речей, як оселях, так і в виробничих приміщеннях, можна знайти бодай шматок матеріалу, який називають – клейонка.
Та чи правильно називати цей виріб саме так українською?
Так, українські словники містять слово "клейо́нка". Та дають наступне тлумачення – це тканина, покрита спеціальною речовиною, яка робить її водонепроникною. Буквально – "тканина, покрита клеєм".
Слово утворене від основи "клеїти", чи "покривати клеєм", однак на зразок російської мови, як от – згущонка, дубльонка.
Хто придумав клейонку?
Клейонку як матеріал не винайшла одна конкретна людина – це результат розвитку технологій у Європі з XVII – XIX століть. Спершу використовували тканини, просочені воском чи олією (церата), а згодом – каучук і синтетичні полімери. У ХХ столітті клейонка стала масовим побутовим матеріалом завдяки використанню полівінілхлориду (ПВХ).
Цей виріб ХХ століття, та й словники, зокрема, Словник української мови (в 11 томах, АН УРСР, 1970 – 1980), теж були створені під впливом російської мови.
Та як і винахід, так і назва виробу змінювалася.
Просочені воском чи олією, що висихала, тканини, називалися – церата чи олійниця.
У XIX столітті розвиток хімії дозволив використовувати каучук і спеціальні клеї для створення водонепроникних тканин. Тому існувала назва – клейовик.
Тому серед синонімів, словники пропонують варіант – церата. Його найчастіше вживають на Заході України.
Це слово – полонізм, де "cerata" означає – "бавовняна, лляна чи конопляна тканина, покрита воском або лаком, непромокальна й блискуча". А воно утворилося з латини: cērātus – "натертий воском" (сēro – "натираю воском", а сērа – "віск).
А олійниця, клейовик та навіть вощанка, теж є, але з позначкою – "діалектизми". Хоча словом "вощанка" уже позначають окремий товар.
Цікаво! Сьогодні вощанки – як серветки просочені тонким шаром воску, пропонують як екологічні багаторазові обгортки для їжі. Вони змінюють форму під впливом тепла рук, а завдяки антибактеріальним властивостям бджолиного воску, сприяють тривалішому зберіганню продуктів у холодильнику.
У XX столітті, з появою синтетичних матеріалів (полівінілхлорид, латекс) клейонка стала дешевим і масовим матеріалом для побуту – скатертини, покриття для меблів, медичні вироби, продукти поліграфічної, швейної промисловості.
Тож, слово "клейонка" є питомо українським, утвореним від "клей". І воно більш відоме ніж "церата". Хоча з популяризацією діалектів, обидва слова уже досить поширені.
"Клейонка" – закріплене в академічних словниках і його використання є нормативним і автентичним для української мови.