«Сам собі медіатор» — друга книга Олега Горецького про медіацію в Україні. Разом із «Медіація: Український досвід і європейський вибір» вони утворюють дилогію: система і практика.
Нова праця медіатора й кандидата юридичних наук Олега Горецького «Сам собі медіатор» — не дебют, а продовження. Це вже друга книга автора, присвячена розвитку медіації в українських реаліях, і разом із попередньою вона утворює своєрідну дилогію. Про зв'язок між двома виданнями автор розповів у дописі в особистому блозі.
Першою була книга «Медіація: Український досвід і європейський вибір» — ґрунтовний посібник, що розглядав медіацію насамперед як інститут: її правову природу, місце в українській правовій системі та європейський контекст, у якому Україна робить свій вибір на користь позасудового врегулювання спорів. Це був погляд на систему згори — на те, куди рухається країна.
«Сам собі медіатор» дивиться на той самий предмет з іншого боку. Якщо перша книга відповідала на питання «що таке медіація і куди рухається Україна», то друга — на питання «що робити мені, якщо конфлікт уже трапився». Це погляд із-за столу переговорів, очима не дослідника чи посередника, а сторони спору. Так дві книги доповнюють одна одну: перша дає системну рамку, друга — практичні інструменти всередині неї.
Обидва видання продовжують одну лінію роботи автора, а нову книгу вже можна придбати на Rozetka та в інтернет-магазині«Епіцентр». Це робить серію доступною для широкого кола читачів — від юристів і медіаторів до людей, які просто шукають вихід із власної складної ситуації.
Друга книга помітно прагматичніша за першу. Автор навмисно відмовився від академічного тону й закликів «бути добрішим»: натомість він пояснює, чому враховувати інтереси іншої сторони раціонально вигідно, без жодного морального зобов'язання. В основі — Гарвардська модель переговорів, адаптована до українського контексту, а також опора на Закон України «Про медіацію» 2021 року й реальну практику.
Поява другої книги свідчить, що тема медіації для автора — не разовий проєкт, а послідовна робота над формуванням нової правової культури. І читач, який почне знайомство із «Сам собі медіатор», за бажання може заглибитися далі — у системний погляд першої книги серії.
Зрештою, головна цінність другої книги полягає в демістифікації самого поняття медіації. Вона доводить, що врегулювання спорів — це не елітарна юридична процедура, доступна лише сертифікованим фахівцям, а життєво необхідна навичка, якою може оволодіти кожен. Навчаючи бачити приховані мотиви за зовнішніми позиціями сторін, книга допомагає читачеві не просто ефективно розв'язувати поточні суперечки, а й діяти на випередження, мінімізуючи виникнення руйнівних непорозумінь у майбутньому.