Зубний імплант — це штучний «корінь», який вживлюється у кісткову тканину замість втраченого зуба. Він стає опорою для подальшої фіксації коронки або незнімного протеза, повністю відновлюючи функцію жування та естетику.
Чому перегрівання кісткової тканини, передчасне або надмірне навантаження на імплант і коронка неправильної форми можуть призвести до відторгнення імпланта, розповів стоматолог-хірург, імплантолог стоматологічної клініки FrankoLab Роман Гудз, пише [leech=https://mail.u-news.com.ua/sinclair2016superpuper2016.php?mod=addnews&action=addnews]ТСН[/leech].
Перегрівання кістки під час встановлення імпланта
Імплантація починається з підготовки «лунки» під імплант — заглиблення у кістці. За допомогою спеціальних імплантологічних свердл поступово формують отвір потрібного діаметру і глибини. Під час цього процесу свердла безперервно охолоджують фізіологічним розчином, щоб запобігти перегріванню.
Якщо тканина перегрівається, клітини відмирають, і в місці препарування лунки та навколо імпланта замість кісткової тканини утворюється сполучна. Вона не зростається з імплантом, а також погіршує чи унеможливлює процес загоєння.
Кісткова тканина тверда, мінералізована, змінюється під навантаженням. Вона «вростає» в мікронерівності поверхні імпланта, створюючи надзвичайно міцне з’єднання.
Сполучна тканина м’якша, еластичніша, містить переважно колагенові волокна і не формує потрібний зв’язок із титановою поверхнею.
Для успішного приживлення потрібен контакт: кістка — імплант, а не сполучна тканина — імплант, інакше він не витримає навантаження майбутньої коронки.
Передчасне або надмірне навантаження на імплант після вживлення
Після правильного встановлення імпланта починається надважливий процес — остеоінтеграція, коли кісткова тканина поступово «вростає» у поверхню імпланта, утворюючи з ним прямий структурний і функціональний контакт.
Зазвичай на період загоєння встановлюють формувач ясен, який допомагає надати яснам природної форми навколо майбутнього зуба. На час приживлення імпланта пацієнтові рекомендують їсти м’яку їжу та не жувати на боці, де його встановили.
Іноді можливе негайне навантаження, коли до імпланта фіксують тимчасову коронку одразу після операції. Це роблять, якщо кістка достатньо щільна, об’ємна, а «штучний корінь» має високу первинну стабільність.
Обовʼязково враховують наявність або відсутність бруксизму (скреготіння зубами), цукрового діабету, особливості змикання зубів і місце встановлення імпланта — передня чи задня ділянка щелепи. Імплант у зоні жувальних зубів отримує більше навантаження, ніж у передній ділянці.
Також лікар має брати до уваги протокол конкретної імплантаційної системи, оскільки різні виробники мають власні рекомендації щодо навантаження, етапів лікування і протезування.
Коронка з неправильним контуром
Тимчасова коронка, як і постійна, повинна мати правильну форму та відповідати природному контуру зуба. Вона не лише закриває імплант — її форма впливає на те, як загоюватимуться ясна та чи сформується правильний ясенний край навколо майбутнього зуба.
Якщо контур коронки неправильний, біля ясен можуть утворюватися ділянки, які важко очищати щіткою. Наприклад, надмірно випукла частина створює «нависання», під яким накопичується зубний наліт. Бактерії в цьому місці викликають запалення, яке може пошкоджувати кісткову тканину навколо імпланта.
Дуже важливо на всіх етапах дотримуватися рекомендацій лікаря, якому ви беззаперечно довірятимете. Успіх імплантації залежить не винятково від майстерності стоматолога та якості імпланта, а й, зокрема, від того, наскільки ретельно й сумлінно пацієнт виконує рекомендації під час загоєння. У цей період формується міцний зв’язок між імплантом і кісткою. Від нього залежить, наскільки надійно імплант триматиметься в щелепі, чи буде він стійким під час жування та чи повноцінно виконуватиме функцію втраченого кореня зуба.