Якщо прототип покаже хоча б половину заявленої потужності, то такі установки стануть найефективнішими «альтернативними» станціями. Проект уже виграв кілька престижних міжнародних нагород, а його творці отримали перші попередні замовлення.
Про унікальність цього проекту Литовченко розповів в інтерв’ю «Економічній правді»: «Ми створили пристрій, який перетворює енергію вітрових хвиль в електрику, опріснює морську воду і виступає в ролі хвилерізу. Хвилі змушують обертатися вали, що складаються з декількох відсіків, перекритих клапанами. Отриманий крутний момент пускає в хід механічний насос. Він забирає морську воду і по трубопроводу під тиском подає її на берег.
На березі 10% води опріснюється за допомогою осматичного фільтра. Решта 90% морської води подаються в накопичувальний резервуар, розташований на певній висоті від рівня моря. З резервуару вода спускається на гідротурбіну, яка виробляє електрику. Це дозволяє акумулювати енергію і уникати перепадів напруги через зміну інтенсивності хвиль».
Також молодий винахідник розповів, що зараз на заводі в Дніпрі завершується виробництво промислового зразка цього пристрою. «Ми перебуваємо на стадії MVP (Minimum Viable Product – мінімально життєздатний продукт). У жовтні 2016 роки плануємо завершити виробництво», – сказав він.
За його словами, це буде «гірлянда» із 12 модулів потужністю 5 кВт. У рік вона буде виробляти близько 35 МВт/год і виробляти 6 тис. м куб. прісної води.
«Із огляду на відносну дешевизну застосовуваних матеріалів при серійному виробництві установок, розрахункова вартість генерації електроенергії складе 1 кВт/год – 0,1-0,12 дол. Додайте сюди фактично безкоштовне опріснення й отримаєте період окупності пристрою для кінцевого споживача десь на островах близько одного року», – зазначив Михайло Литовченко.
Він також повідомив, що виробництво промислового зразка коштує 60 тис. дол. «Оскільки таку суму я поки не отримав, ми змушені діяти «за обставинами». Ми змогли переконати доволі велике підприємство в перспективності наших досліджень, і нам пішли назустріч. Частину робіт здійснюють дуже дешево, а частину взагалі безкоштовно. Однак гроші, звичайно ж, витрачаються. Частину з них я виграв у міжнародних конкурсах, це гранти, інші – це накопичення сім’ї. Дуже шкода втраченого часу: якби у нас була така сума, ми б давно закінчили виготовлення промислового зразка і провели його випробування. А зараз заробляли би хороші гроші на серійному виробництві», – сказав він.