Відповідне фото опублікували у Facebook-спільноті "Клуб Корінного Киянина".
У 1934 році столиця України була перенесена до Києва і радянський уряд прийняв рішення провести грандіозну реконструкцію історичного центру столиці, створивши новий урядовий центр. Згідно із задумом, Михайлівський собор і всі його споруди повинні були бути знищені. Що й казати, під знесення могла потрапити навіть Свята Софія Київська.
Крім того, що комплекс монастиря ніс величезну цінність саме для киян, оскільки це був храм на честь покровителя міста - архангелу Михайлу, а також мав безперечне історичне значення - до XX століття там вціліли унікальні фрески й мозаїки, які почали демонтувати в 1933 році.
Рішення про знесення храму і дзвіниці прийняли в лютому 1934 року, а всі роботи закінчили до страшного 1937.
На опублікованому знімку 1936 року видно, як розбирають дзвіницю монастиря, а сам собор вже позбувся куполів. Цеглу з розібраних споруд складали прямо в сквері, який і сьогодні з'єднує Михайлівський собор і Софію Київську і донині. Єдиним вченим, який не погодився підписати варварський акт на знищення святині був Микола Макаренко, за що його надалі знищила радянська влада.
А видатний режисер Олександр Довженко, вважав стіни монастиря "віджилими свій вік" і підтримував ідею знесення визначної пам'ятки архітектури. На його думку, тут мав бути парк.
А ось фрески та мозаїки, які намагалися зберегти, а частину навіть перенесли в приміщення Софійського собору вціліли не всі. Під час нацистської окупації частина шедеврів давньоруського мистецтва була вивезена до Німеччини. А вже після війни частина скарбів опинилася в музейних зібраннях Москви. Природно, що повертати цінності Україні ніхто не став. Не сталося цього і після 1991 року....
Михайлівський Золотоверхий монастир був відроджений, а від урядового центру радянського Києва залишилася будівля, в якій зараз розташоване МЗС України.