У новому дослідженні біологи підтвердили, що існують реальні докази кардіоміопатії такоцубо.
У новому дослідженні біологи підтвердили, що існують реальні докази кардіоміопатії такоцубо.
"Синдром розбитого серця" — зовсім не романтична метафора, а цілком реальний біль, який люди відчувають, переживаючи розлучення, пише Фокус.
Узимку 2004 року сильний землетрус вразив Японію — майже п'ять тисяч людей було поранено, 68 загинуло.
Через місяць у японські лікарні стали масово звертатися жінки зі скаргами на біль у грудях і задишку.
ЕКГ показали порушення, характерні для серцевих нападів, проте глобальніші дослідження не підтвердили їх.
Пізніше їм діагностували як кардіоміопатію такоцубо або "синдром розбитого серця". Сьогодні близько 7% госпіталізацій у кардіологічні лікарні Японії діагностують як такоцубо.
Учені давно зацікавилися синдромом розбитого серця, проте нещодавно зосередилися на вивченні фізичних страждань, які люди відчувають, переживаючи болючі розлуки.
Під час досліджень ученим вдалося виявити кілька біологічних факторів, які розповідають, що відбувається з нашим серцем, мозком і організмом загалом, коли нам "розбивають серце".
Так, аналізи показують, що коли нас кидають, у мозку задіяні області, які відповідають за фізичний біль, — передній острівець і поясна кора. Тобто ми буквально фізично відчуваємо біль від розлуки чи зради.
Учені також встановили, що залежність від партнера подібна до наркотичної, алкогольної чи азартної залежності — за неї відповідають конкретні ділянки мозку. Місця, де ми проводили час із екскоханими, деякі образи та предмети, що нагадують про колишніх, активують ці ділянки мозку, подібно до тригерів за будь-якої іншої залежності.
Також відомо, що деякі лейкоцити здатні нібито "прислухатися" до нашого горя та самотності й контролювати наш настрій через нервову систему. А болюче розлучення впливає на зниження дофаміну й окситоцину, які відповідають за гарне самопочуття та відчуття радості. У результаті ми відчуваємо розрив стосунків фізично, наприклад, із підвищеним серцебиттям, тремором.
Крім того, під час досліджень учені встановили, що за синдрому розбитого серця наш центральний орган кровообігу фізично видозмінюється — задокументовані випадки, коли за такоцубо лівий шлуночок стає більшим. М'язи серця послаблюються, і воно більше не може перекачувати кров, як слід.
Учені також назвали низку наслідків, викликаних "розбитим серцем":
- фрагментарний сон чи безсоння;
- підвищена тривожність;
- депресія;
- обмежений контроль імпульсів;
- зниження когнітивних функцій;
- змінена експресія генів;
- рання смерть.
У ході одного з експериментів у Лабораторії розбитого серця нейробіологиня-біхевіористка Зої Дональдсон вивчила такоцубо в степових полівок, які ще більше віддані моногамії, ніж люди, — лише третина з них здатна змінювати партнерів, більшість же вибирають пару на все життя.
У ході досліджень учені поміщали полівок у коробки з партнерами, а потім забирали одного з них у сусідню коробку за імпровізованими дверима з важелем.
Дослідники зауважили, що одна з піддослідних протягом трьох годин натискала на важіль, щоб потрапити до коханого.
Весь цей час Зої Дональдсон із колегами спостерігали за тим, що відбувається в мозку полівки. Результати дослідження дозволили вченим вивчити, що саме ми відчуваємо під час болючої розлуки чи смерті коханих.