На аеродромі працюють не лише літаки. Територією льотного поля треба переміщувати величезну кількість об’єктів: габаритне обладнання для сервісу літаків, різного роду візки з вантажними контейнерами, багажем, провізією, технічним майном?
У 1980-ті роки Львівське спеціальне КБ навантажувачів створило для цього компактний тягач моделі 3401, повідомляє 24 канал.
На Львівському заводі автонавантажувачів навіть зробили дослідний екземпляр цієї машини, але налагодити серійне виробництво не вдалося. Тоді цивільна авіація у 1987 р. звернулася до іншого варіанту.
Знайомтеся: аеродромний (контейнерний) тягач ЛуАЗ-2403. Так-так, саме тягач, хоча згодні, що називати малюка ЛуАЗика тягачем якось несподівано. Але чому б ні, якщо машина має повний привід 4х4, “повзучу” передачу, блокування “дифа” і колісні редуктори?
З “Волинянкою” було набагато простіше, ніж з перетворенням навантажувача: будь-який реальний позашляховик – майже готовий тягач. ЛуАЗику додали лише кілька специфічних деталей.
Головні відмінності
Перш за все, підняли тягове зусилля на гаку, збільшивши передавальне число штатних колісних редукторів. Тепер машина отримала можливість буксирувати більш важкі причепи – аж до 3,0 тонн. Хоча й стала повільнішою.
До речі, сьогодні колекціонери так відрізняють справжній 2403 від підробки: якщо на вищій передачі машина розвиває 80 – 90 км/год, значить вона – не оригінальний тягач, а репліка. Тому що стоковий 2403 такої швидкості не набирав.
Ззаду аеродромний ЛуУАЗ отримав причіпний пристрій – надійно вварений в раму, з стандартним вантажним гаком. Брезентову надбудову кузова вкоротили, залишивши високий дах лише над двома передніми кріслами. Фарбування в фірмовий для наземної техніки аеродромів жовтий колір та смугастий бампер завершували відмінності.
Чому врізали кабіну і перетворили машину фактично на пікап, влаштувавши ззаду такий собі бортовий кузов? Адже висота брезентового даху ніяк не впливає на тягові властивості машини.
Певно, відгадка тому, що ЛуАЗ-2403 у деяких документах проходить як баластний тягач. А це та категорія транспортних засобів, в яких для завантаження ведучих осей над ними вкладають баласт – важкі металеві злитки. Стандартний дах заважав би вкладати цей вантаж на платформу над задніми колесами.
Куди ЛуАЗику ще й баласт, запитаєте ви? Той, хто бачив, як “Волинь” тягне по снігу або слизькій багнюці щось важке на буксирі, не поставить таке питання. Часто в таких ситуаціях легка машинка рветься вперед, буксуючи і “гойдаючись» по дузі зліва-направо, мов пес на прив’язі. Бо обертового моменту на ведучих колесах достатньо з надлишком, а зчеплення з грунтом чотирьом колесам бракує. Завантажені баластом задні колеса нейтралізують цю проблему.
У 1987-1988 рр. Луцький автозавод випустив серію таких тягачів – є дані про 164 випущені екземпляри. Відомо, що як мінімум один такий працював в столичному аеропорті Київ (Жуляни). В середині 2010-х він ще стояв на задвірках тамтешнього автопарку, а потім був порізаний на брухт. Але не факт, що тягачі ЛуАЗ-2403 не збереглися в інших регіонах, адже в пору його молодості аеропорти функціонували в кожному обласному центрі.
Рекомендація
Як не дивно, аеродромні ЛуАЗи час від часу все ще спливають то в одному, то в іншому місці. Наприкінці 1990-х їх списували з аеропортів як морально та фізично застарілі. В деяких випадках їх викуповували працівники аеродромного господарства для подальшого відновлення та експлуатації в якості звичайного сімейного автомобіля. На щастя, аеродромний ЛуАЗ-2403 мало чим відрізняється від стандартних цивільних ЛуАЗ-969М, тож максимум, чим могли нові власники зіпсувати унікальні тягачі – додати йому високий дах над задньою частиною кузова. Одне слово, коли ви бачите десь покинуту “Волинянку”, можете придивитися, чи не була вона колись жовтого кольору. Раптом це один з нечисленних екземплярів рідкісної машини, що дожив до наших днів – і у вас буде шанс врятувати його для історії.