Астаф’єва в топлес-сукні розповіла про нещасливе кохання

Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могутності. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли, – почала своє послання діячка.

Я знаю, як це – жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. “Усі ми люди, усі з минулим”, – справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки – то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності – пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, – до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, а й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, а й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, – ти ж надійна партнерка.

Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе – лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають.

Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя?

От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе “до”. Відчути себе в інших обставинах і компанії.

Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.