Експерти назвали можливі причини, чому тіла більшості пасажирів “Титаніка” так і не вдалося знайти на дні затонулого лайнера.
У ніч з 14 на 15 квітня 1912 року у водах північної Атлантики зазнав катастрофи найбільший на той час у світі британський трансатлантичний лайнер “Титанік”, який здійснював свій перший рейс із Саутгемптона до Нью-Йорка, розповідає Букви.
14 квітня 1912 року, о 23 годині 40 хвилин, “Титанік”, який належав компанії White Star Line (її власником був американський банкір і залізничний магнат Джон Пірпонт Морган), із невідомих причин збився з курсу. Згідно з офіційною версією, трагедію спричинило те, що “лайнер рухався на великій швидкості в небезпечних обмерзлих водах, і команді не вдалося уникнути зіткнення з айсбергом”.
Корабель затонув у крижаній води під час свого першого рейсу з приблизно 2 224 людьми на борту.
Під час трагедії загинуло понад 1500 осіб, тіла 1 160 з них так і не знайшли.
Джеймс Дельгадо, відомий морський археолог та історик, який досліджував уламки “Титаніка” припустив можливість перебування людських останків в межах судна й дотепер.
“Вчені вважають, що це можливо, але це наука, про яку ми мало знаємо, особливо в глибокому океані”, – сказав Джеймс Дельгадо.
Він пояснив, що морська вода та бактерії, що живуть у ній, здатні з часом розчиняти навіть таку тверду тканину, як зубна емаль.
Близько 340 тіл у рятувальних жилетах було піднято з поверхні океану, доля решти 1160 залишається невідомою.
Дельгадо, який пірнав до “Титаніка” двічі – у 2000 і 2010 роках – сказав, що саме черевики можуть бути свідченням того, що їхні власники залишились на кораблі. Нечітка фотографія черевика, який лежить поруч із залишками, ймовірно, пальто, та рештками посуду, була опублікована у 2004 році. Це лише один із прикладів особистого майна, які можна знайти серед уламків корабля.
На думку Дельгадо, до таких предметів слід ставитися з такою ж повагою, як і до самих останків.
За даними компанії RMS Titanic Inc, яка володіє правами на уламки, за 111 років з моменту катастрофи на “Титаніку” не вдалося знайти фрагменти людських тіл.
Кінорежисер Джеймс Кемерон, який зняв фільм про катастрофу на лайнері і здійснив до острова, де затонув “Титанік” понад 30 занурень, розповідав, що бачив на уламках корабля пари взуття. На його думку, це переконливо свідчить, що там знаходилось також і тіло. Але рештки людини побачити йому та команді так ні разу і не вдалося.
Рештки “Титаніка” лежать на дні Атлантичного океану на глибині майже 4 кілометрів. За словами вчених, у таких умовах м’які тканини тіл повністю розклались або були з’їдені морськими мешканцями, такими як риби, ракоподібні, зокрема креветки, а також бактеріями. Кістки, ймовірно, зруйнувала солона вода.
Вчений-криміналіст, професор Джон Касселла пояснив, що морська вода швидко руйнує кісткову тканину.
“Кістка складається з мінералу під назвою гідроксиапатит, що складається в основному з кальцію і фосфату, але і з безлічі інших дрібніших молекул. Вода сприятиме розпаду чи розчиненню цього кісткового мінералу і, звичайно, крихких органічних білків, які допомагають склеювати кістки”, – сказав Джон Касселла.
Професор Касселла зауважив, що в руїнах все ж можуть залишатися людські кістки навіть через 100 років, але це залежить від рівня солоності та кислотності води й впливу мікроорганізмів, що у ній живуть.
“Можливо, залишилося багато кісток, але вони так широко розкидані всередині і навколо уламків і вкриті мулом, що їх буде дуже важко ідентифікувати”, – припустив вчений.
Своєю чергою, професорка Дейм Сью Блек, судова антропологиня наголосила на руйнівній ролі морського життя в підводному середовищі, що ще більше ускладнює пошуки людських останків.
Дослідники припускають, що мікроорганізми з часом повністю зруйнують залишки “Титаніка”. І це може статися приблизно протягом наступних 40 років.
Дельгадо припускає, що за цей час деякі особисті речі пасажирів морського лайнера можуть бути доставлені на сушу. Дельгадо наголосив на важливості шанобливого ставлення до будь-яких особистих речей, що залишилися, і закликав зберігати їх у музеях, а не торгувати ними заради особистої вигоди.