Але чи справді буває рятівна брехня? Або гірка правда в будь-якому випадку краще?
Здавалося б, відповідь на це питання очевидна, якщо не вдаватися в тонкощі людських взаємин. Комусь брехнею здається навіть невелике прикрашання правдивих подій, інші ж не надають цьому такого істотного значення. Те ж стосується і мовчання, коли правда просто не озвучується з благих мотивів. Кожна людина в цьому відношенні повинна виробити свою власну позицію: що допустимо, а що ні. І бажано розповісти про неї своєму оточенню, щоб ваше ставлення до чесності було зрозуміле всім.
Варто відразу обмовитися: абсолютно чесних людей, які кажуть правду скрізь і завжди, не існує. Правда, є люди, які прагнуть до такого ідеалу, але жити їм складніше, ніж тим, хто не є принциповим поборником істини. У ряді випадків щирість не так вже й важлива і може привести до неприємних наслідків. Навіть якщо говорити про таку банальну річ, як запізнення на роботу. У вас набагато більше шансів бути зрозумілим начальством, якщо ви розповісте, що запізнилися з поважної причини, ніж чесно визнаєте, що вам просто захотілося зайвих пів години повалятися в ліжку. Факт запізнення це не скасує, а ви позбавите себе від неприємних хвилин спілкування з босом.
У будь-якому випадку ми брешемо, тому що боїмося
Страх є чи не головною мотивацією, яка народжує брехню на благо. Ми придумуємо легкотравну і безпечну версію розвитку подій, побоюючись втратити власний авторитет, довіру і любов близьких людей, а також щоб уникнути покарання. Останнє часто мотивує дітей брехати. Наприклад, вони бояться гніву батьків за отриману в школі двійку. Може це служити виправданням брехні? Для когось це так, інші ж вважають, що брехати зі страху — ознака малодушності.
Компліменти — це теж брехня?
Деяку брехливість у спілкуванні з оточуючими приписують нам самі правила етикету. Найяскравіший приклад цього — компліменти. Їх заведено говорити при зустрічі в певних обставинах. А якщо вам не подобається, як людина виглядає і що вона робить, про це слід промовчати, щоб не створювати напруженості у відносинах. У цьому випадку сказана від душі думка може бути розцінена як образа. Однак компліменти — це не тільки обов’язкова складова ділового спілкування. Вони можуть бути щирими та дуже приємними, коли сказані, наприклад, коханою людиною. У цьому випадку їй немає сенсу брехати про те, що ви добре одягнені або у вас гарна зачіска.
Коли брехня на благо виправдана?
У першу чергу це стосується маленьких дітей, якщо мова йде про якісь події, які травмують, наприклад, смерть домашнього улюбленця або родича. Малюк і без того перебуває в розгубленості, не розуміючи, що сталося. Він отримає ще більшу психологічну травму, якщо розповісти йому все, як є. Ще одна особливість дитячого мислення і психіки полягає в тому, що до певного віку діти просто не розуміють, що таке смерть, і навіть можуть почати звинувачувати себе у «зникненні» когось, хто їм дорогий. Тому набагато краще буде придумати пом’якшену версію і розповісти дитині таким чином, щоб вона могла це зрозуміти.
Про те, що брехати недобре, ми чули від батьків у ранньому дитинстві. І тоді ці слова не піддавалися сумніву. Вони здавалися постулатом, що не вимагає пояснень.