Курська операція розпочиналася у цілковитій інформаційній тиші. Українські захисники вперше діляться подробицями про її початок.
Командир підрозділу 22-ї механізованої бригади з позивним “Штормом” згадує емоції, які відчув при надходженні наказу про початок Курської операції. Те, що раніше тільки жартували, вдалося реалізувати, повідомляє FREEДОМ.
“Нічого не вигадуватиму, скажу так: був шокований спочатку, що ми дійсно перейдемо кордон. Я в це не повірив. Думав, що то розмови. А коли вже справді перша група пішла 6 числа, я вже зрозумів, що це не жарти, а реалії, до яких потрібно позитивно ставитись і з бойовою готовністю”, — ділиться спогадами військовослужбовець ЗСУ з позивним “Штормом”.
У складі першої групи військових, хто почав просування у бік території противника — командир бойової машини з позивним “Перчик”.
“Особливих емоцій не було. Просто заїхали, перетнули рубіж, де “зуби дракона”. Я пам’ятаю, крикнув: “Росія!” Ми посміялися та поїхали далі виконувати свої завдання, свою роботу. Просто знали, що ми вже на ворожій території — більше уваги, більше контролю, сектори, бо на той момент ніхто не знав, у якій лісосмузі наші, у якій лісосмузі вороги. Тому ми більш уважними стали”, — розповідає він.
Після перетину російсько-українського кордону воїни йшли вперед практично без опору противника.
“Були такі дрібні зіткнення — перестрілка. Але коли вже танк виїхав, — все припинилося. Нічого особливого не було. Вони [російські військові] були налякані. Вони не очікували, що ми справді перейдемо кордон, що ми справді зайдемо на їхню територію, ми справді щось робитимемо, братимемо їх у полон чи штурмуватимемо. Тому вони по одному, або масово здавалися в полон. І прикордонники були, і ДРГшники, і строковики”, — згадує військовослужбовець із позивним “Штормом”.
За кілька днів після початку Курської операції в мережі почали з’являтися відео масової здачі в полон російських військових. У масштабах, які не бачені за всю історію російсько-української війни.
“Далі завдання — зачистити село. Тобто ми зайшли до села, у нас була техніка, у нас була група піхоти, яка йшла позаду техніки. І ми поступово почали просуватися селом. Ми знали, де їхній ворожий ВОП (взводний опорний пункт, — ред.). Надійшла команда: до бою, але ми з нашим побратимом вирішили трохи почекати та зрозуміти, що там відбувається. Тому що вони махали руками, потім почали підіймати зброю нагору. Ми також підняли зброю, показували, що ми теж налаштовані на те, щоб усе це без кровопролиття закінчити. Потім підійшов до нас їхній командир взводу. Ми на радощах — о, у нас є двоє полонених — командир, заступник. Все супер, ми красені. Але коли ми в нього запитали, чи є ще хтось на опорнику, він сказав: “Так, мій взвод”. Ми йому дали команду, щоб він маленькими групами почав їх виводити до нас. Він їх вивів. Загалом вийшло 28 полонених”, — розповів подробиці взяття в полон великої групи російських солдатів військовослужбовець ЗСУ “Перчик”.
Саме у Курській області Силам оборони України вдалося поповнити обмінний фонд на сотні російських військових. Частина з них уже вирушила додому в обмін на свободу українських воїнів, у тому числі бійців полку “Азов”.
Сили оборони продовжують Курську операцію, просуваються вперед і не припиняють поповнювати обмінний фонд, щоб було кого міняти на своїх, щоб звільнити їх якнайшвидше з російських катівень.