Нове дослідження передбачає, що простий аналіз крові може передбачити шанси людини досягти 100-річного віку.
Якби ви могли знати майбутнє, відповідь на питання, як довго ви проживете, ймовірно, зайняла б перше місце у списку питань. Хоча передбачення долі зазвичай не дуже точні, ваше тіло дає деякі підказки про загальну тривалість вашого життя.
Нове дослідження показало, що маркери крові можуть дати відповіді на ваше довголіття.
У ході великого дослідження, в якому взяли участь понад 44 500 людей, вимірювалися та відстежувалися різні молекули в крові людей, які народилися між 1893 та 1920 роками.
Дослідницька група зосередилася безпосередньо на людях віком від 64 до 99 років, коли їхня кров вперше була перевірена, і спостерігала за ними, коли вони наближалися до 100-річного віку.
Звання довгожителів досягли близько 1200 учасників дослідження, або близько 2,7 відсотка. Дослідницька група порівняла свої дані з даними своїх однолітків, які були молодші за них.
“Результати виявили 12 молекул крові, пов’язаних з метаболізмом, запаленням, функцією печінки та нирок, які пов’язані зі старінням або смертністю. Загальний холестерин і цукор у крові використовувалися як маркери метаболізму, сечова кислота – для визначення рівня запалення, ферменти – для здоров’я печінки , а креатинін – для вимірювання здоров’я нирок”, – каже лікар-терапевт.
Вчені також врахували рівень альбуміну та заліза в крові.
Крім ферменту печінки та альбуміну, було виявлено, що інші молекули пов’язані з досягненням 100-річного віку.
Починаючи з шістдесяти років у довгожителів, як правило, спостерігався нижчий рівень цукру в крові, креатиніну та сечовій кислоті. Небагато з довгожителів на початку життя мали рівень глюкози вище 6,5 або рівень креатиніну вище 125.
Крім того, люди з підвищеним рівнем загального холестерину та заліза мали велику ймовірність довголіття.
Дослідники пояснили, що отримані результати передбачають «потенційний зв’язок» між метаболізмом, харчуванням та довголіттям.
«Хоча випадковість, ймовірно, відіграє роль у досягненні віку 100 років, відмінності у значеннях біомаркерів більш ніж за десять років до смерті дозволяють припустити, що генетичні фактори та/або фактори способу життя, відображені в цих рівнях біомаркерів, також можуть відігравати роль у винятковому довголіття», – пояснює лікар.
Недолік дослідження полягає в тому, що воно не виявило жодних факторів життя або генів, відповідальних за рівень молекул крові.
Однак дослідницька група додала, що «розумно» вважати, що тут відіграють такі фактори, як харчування та вживання алкоголю.
“Відслідковувати показники нирок і печінки, а також рівня глюкози та сечової кислоти в міру дорослішання, ймовірно, буде непоганою ідеєю”, – додала лікар.