Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган пригрозив Ізраїлю можливими військовими діями. Він заявив, що для Туреччини не існує жодних перешкод для проведення наступу проти Ізраїлю. Про це повідомляє видання The Jerusalem Post.
Ердоган наголосив, що, незважаючи на режим припинення вогню, Ізраїль продовжує атакувати цивільні поселення, через що 1,2 мільйона ліванців змушені були залишити свої домівки.
«Ми повинні бути сильними, щоб не допустити повторення того, що відбувається з Палестиною», — зазначив турецький лідер.
У відповідь на ці заяви міністр у справах культурної спадщини Ізраїлю Аміхай Еліяху різко розкритикував Ердогана, назвавши його «мегаломанським диктатором» з «імперіалістичними амбіціями».
За словами ізраїльського міністра, турецький президент уявляє себе «османським султаном», хоча насправді є «жалюгідним тираном країни з економікою, що руйнується, та мертвою демократією».
Заява Ердогана є безпрецедентною за своєю риторикою, адже Туреччина — член НАТО, а Ізраїль — ключовий союзник США на Близькому Сході. Прямий збройний конфлікт між двома країнами видається вкрай малоймовірним з кількох причин:
-
Військово-стратегічний баланс. Туреччина має потужну армію, але Ізраїль володіє передовими технологіями, зокрема у сфері ППО, кіберзахисту та, ймовірно, ядерною зброєю. Пряме зіткнення було б катастрофічним для обох сторін.
-
Економічні фактори. Турецька економіка перебуває у складному стані (висока інфляція, падіння курсу ліри, зовнішній борг). Війна проти Ізраїлю, який є регіональним економічним центром, призвела б до колапсу турецької економіки та втечі інвесторів.
-
Політична риторика vs реальні дії. Ердоган часто використовує агресивну риторику для внутрішнього споживання — щоб мобілізувати консервативний електорат, відвернути увагу від внутрішніх проблем та позиціонувати себе як «захисника мусульманського світу». Реальна політика Туреччини щодо Ізраїлю залишається більш прагматичною: країни продовжують торгувати, мають дипломатичні відносини (відновлені у 2022 році) та співпрацюють у сфері розвідки.
-
Реакція НАТО та США. Туреччина не може дозволити собі прямий конфлікт із країною, яку підтримують США та більшість членів Альянсу. Це поставило б Анкару в ізоляцію в межах НАТО — чого Ердоган, попри свою критику Заходу, прагне уникати.
-
Контекст ізраїльської відповіді. Різка заява міністра Еліяху (який відомий своїми радикальними поглядами) свідчить, що в Ізраїлі не сприймають погрози Ердогана серйозно. Натомість їх розцінюють як черговий виток пропагандистської війни.
Пряма війна між Туреччиною та Ізраїлем — вкрай малоймовірний сценарій. Швидше, ми бачимо ескалацію риторики, яка може посилити напруженість у регіоні, але навряд чи переросте у збройний конфлікт.
Однак сам факт того, що лідер країни-члена НАТО відкрито говорить про можливість наступу на союзника США, є тривожним сигналом про деградацію міжнародної дипломатії та зростання ролі політичного популізму.