Від середини квітня 2023 року в Судані триває руйнівна війна між силами "Установчої коаліції Судану" та армією, підпорядкованою владі в Порт-Судані. Цей конфлікт розгортається на тлі гуманітарної кризи, через яку понад 20 мільйонів суданців опинилися в умовах крайньої бідності.
Під час війни Судан перетворився на арену регіонального суперництва. Спостерігачі пояснюють це пасивністю міжнародної спільноти, зазначаючи, що ООН, Європейський Союз та Африканський Союз докладають лише обмежених зусиль.
У цьому контексті на перший план виходить Саудівська Аравія, яка значною мірою перехопила дипломатичну ініціативу. Згодом Ер-Ріяд пішов на зближення з генералами в Порт-Судані, посприявши їм в укладанні масштабних угод щодо постачання зброї з Пакистану, а також надавши пряму фінансову та військову підтримку.
Проте йдеться не лише про зближення сторін під час збройного конфлікту. На кону стоїть питання, яке виходить далеко за межі війни, що забрала життя десятків тисяч цивільних осіб — справа морських кордонів між Саудівською Аравією та Суданом, статус яких залишається невизначеним уже понад півстоліття.
Спостерігачі вважають це питання вкрай чутливим, оскільки воно стосується національного суверенітету, прав на експлуатацію ресурсів, безпеки судноплавства, а також майбутнього потенційних покладів корисних копалин і вуглеводнів у Червоному морі.
Порт-Судан і війна
Оскільки голова Суверенної ради Абдель Фаттах аль-Бурхан неодноразово відмовлявся від діалогу, віддаючи перевагу військовому рішенню (попри його неможливість), оглядачі вказують на те, що мотиви війни є глибшими, ніж просто конфлікт двох сторін. Вони пов'язані з особистими інтересами, що створює ризик того, що морський суверенітет Судану може стати предметом торгу в угодах, продиктованих вузькими інтересами.
Згідно зі звітом, опублікованим порталом "Аль-Хакіка", аль-Бурхан, відчуваючи гостру потребу в регіональній підтримці від Єгипту, Саудівської Аравії та деяких великих держав, може обміняти цю підтримку на відмову від суверенних прав Судану. Такий крок є перевищенням його повноважень, оскільки будь-які угоди щодо демаркації кордонів потребують схвалення парламенту або обраної національної ради, що представляє волю суданського народу.
Усе це збігається з помітним ослабленням національних інституцій, зростанням залежності від зовнішньої підтримки та посиленням регіональної присутності через наслідки війни, яка спровокувала одну з наймасштабніших гуманітарних криз у світі.
Невирішене питання
Питання демаркації морського кордону між Суданом і Саудівською Аравією досі не вирішене. Перші переговори між сторонами розпочалися 11 липня 1973 року в Джидді. Вони стосувалися визначення меж континентального шельфу між двома країнами та розгляду питання співпраці у спільному освоєнні багатств дна Червоного моря. Ці переговори завершилися 20 липня 1973 року парафуванням проєкту угоди про спільне використання природних ресурсів дна та надр Червоного моря, після чого 16 травня 1974 року в Хартумі відбулося її остаточне підписання. Угода набула чинності після обміну ратифікаційними грамотами.
Відповідно до цієї угоди, дно Червоного моря між Суданом і Саудівською Аравією було поділено на три зони. Перша зона простягається на схід у Червоному морі паралельно суданському узбережжю з півночі на південь до глибини 1000 метрів. У третій статті Саудівська Аравія визнала виключні суверенні права Судану в цій зоні і підтвердила відсутність на неї будь-яких претензій. Друга зона простягається на захід уздовж саудівського узбережжя з півночі на південь до глибини 1000 метрів. Своєю чергою, у четвертій статті Судан визнав виключні суверенні права Саудівської Аравії в цій зоні.
Необхідність перегляду
Експерти наголошують на необхідності комплексного юридичного перегляду угоди 1974 року у світлі розвитку міжнародного морського права. Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року, Червоне море є напівзамкненим морем. Оскільки його максимальна ширина не досягає 195 морських миль, у ньому не вистачає простору, щоб будь-яка прибережна держава могла встановити виключну економічну зону завширшки 200 морських миль.
Це означає, що Червоне море повністю перекривається територіальними водами та економічними зонами прибережних держав, і жодна ділянка його морського дна не опиняється поза межами національної юрисдикції прибережних держав (така територія не підпадає під контроль Міжнародного органу з морського дна, створеного згідно з частиною XI Конвенції ООН 1982 року).
Витоки цього питання сягають 1960-х років, коли на дні Червоного моря, зокрема у прикордонній зоні, було виявлено значні поклади корисних копалин. Звіти свідчать, що западина Атлантіс ІІ (Atlantis II Deep), розташована між Джиддою та Порт-Суданом, є однією з найцікавіших ділянок із геологічної та економічної точок зору. Попередні дослідження вказують на наявність там покладів цинку, срібла, міді, кадмію, ртуті, золота, заліза та інших металів, вартість яких оцінюється в мільярди доларів.
Побоювання щодо сценарію "Трикутника"
Понад рік тому французьке видання Réseau International повідомило про несподіваний розвиток подій у давній прикордонній суперечці між Єгиптом і Суданом щодо трикутника Халаїб, Шалатін та Абу-Рамад, стверджуючи, що Судан офіційно визнав суверенітет Єгипту над цим стратегічним регіоном.
Трикутник Халаїб, Шалатін та Абу-Рамад, розташований на єгипетсько-суданському кордоні вздовж узбережжя Червоного моря, охоплює площу близько 20 500 квадратних кілометрів і включає три головні населені пункти. Регіон має стратегічне значення з огляду на географічні та економічні чинники: він містить природні ресурси (марганцеві та фосфатні руди) і має життєво важливе розташування на судноплавних маршрутах Червоного моря. У французькому матеріалі зазначалося, що під час однієї з попередніх зустрічей президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі та голова Суверенної ради Судану Абдель Фаттах аль-Бурхан зійшлися на тому, що трикутник знаходиться в межах єгипетських кордонів.
У звіті також зверталася увага на показовий крок: 11 травня 2025 року (згідно з оригінальним текстом) Суверенна рада Судану надіслала до Національної прикордонної комісії лист із вимогою затвердити карту, яка підтверджує приналежність трикутника Єгипту під час переговорів про демаркацію кордону із Саудівською Аравією. Це рішення фактично кладе край десятилітній суперечці.
Регіон є стратегічно важливим для обох держав завдяки багатим природним ресурсам і важливому розташуванню, що, за оцінками аналітиків, робить цей крок серйозним дипломатичним проривом, здатним переформатувати єгипетсько-суданські відносини.
Серед місцевих реакцій Республіканська партія Судану охарактеризувала передачу головнокомандувачем армії аль-Бурханом трикутника Халаїб, Шалатін та Абу-Рамад як "державну зраду, тяжкий непрощенний злочин і ганьбу для всіх, хто брав участь у цьому або промовчав".
Тоді партія рішуче засудила відсутність будь-якого офіційного спростування з боку компетентних органів. Було наголошено, що це є питанням суверенітету першочергової ваги, і таке спростування мало б надійти від органу, який називає себе вищою суверенною владою в країні. У заяві підкреслювалося, що події, які відбулися, є прямим посяганням на суверенітет держави, гідність її народу та територіальну цілісність, а строк давності для подібної зради не передбачено.