Історія електромобілів не почалася з масовим виробництвом Tesla і мало хто знає, що праобраз сучасного електрокару з’явився майже 200 років тому, у далеких 1830-х. Важко навіть уявити, але перша моторизована карета з’явилася задовго до створення двигунів внутрішнього згоряння.
На зламі ХІХ-ХХ століття автомобілебудівна галузь почала розвиватися неймовірними темпами.
Ми розповімо, як виглядали перші електромобілі та з чого почалася їх історія.
Шотландець Роберт Андерсон побудував моторизовану карету у період десь між 1832 і 1839 роками.
Батареї (гальванічні елементи) ще не можна було перезаряджати, тому це важко було назвати повноцінним транспортним засобом. Інший шотландець, Роберт Девідсон з Абердіна, побудував прототип електровоза в 1837 році.
Версія, продемонстрована в 1841 році, могла проїхати 1,5 милі (2,4 км) зі швидкістю 4 милі (6,4 км) на годину, буксируючи шість тонн.
А вже у 1859 році, з появою батарей, які можна було перезаряджати, ідея електромобіля стала більш життєздатною. Тож у 1884 році Томас Паркер створив прототип повноцінного автомобіля.
Далі винаходи йшли один за іншим. Патент на електричну карету отримав шотландський хімік Вільям Моррісон, який жив у штаті Айова, США. Вона мала максимальну швидкість 32 км/год та потребувала підзарядки кожні 80 км. Карета була оснащена 24-ма акумуляторними елементами. Цей винахід став справжньою сенсацією на Всесвітній виставці в Чикаго 1893 року.
Рік потому, у 1894-му, Педро Салом і Генрі Дж. Морріс із Філадельфії адаптували технологію і отримали патент на дуже повільний і важкий (як тролейбус) транспортний засіб.
У 1896 році відбулося змагання електромобілів та бензинових авто. Електрокари Electrobats та Riker виграли спринтерські гонки.
Морріс і Салом згодом побулували кілька електричних таксі Hansom, щоб конкурувати з кінними транспортними засобами, які тоді обслуговували Нью-Йорк.
На початку ХХ століття у Нью-Йорку, Бостоні та Балтиморі вже працювало понад 600 електротаксі.
Електромобілі довели свою силу та конкурентоздатність.
Революція швидкості сталася у 1899 році, коли Каміль Дженатзі, будівельник електричних карет, за кермом свого гоночного автомобіля La Jamais Contente (“Ніколи не задоволений”) , став першим, хто подолав швидкість 100 км/год.
На зламі століть парова енергія домінувала по дуже простій причині – ринок автомобілів був надто дорогим, електрокари були своєрідними іграшками багатіїв або захопленнями винахідників.
Ренсом Елі Олдс розробив перші масові автомобілі Oldsmobile — єдиний відомий електричний уцілілий нині експонат знаходиться в музеї в Лансінгу, штат Мічиган.
23-річний юний винахідник Фердинанд Порше сконструював електрокар Egger-Lohner C.2 Phaeton. Його син після Другої світової заснував марку Porsche.
Томас Едісон і його приятель Генрі Форд також спробували свої сили в електромобілях і створили принаймні один прототип, перш ніж обидва вирішили, що бензиновий двигун має більш багатообіцяюче майбутнє.
Все пояснювалося дуже просто – у ті часи електрика була не була широко доступна за межами великих міст, і це серйозно обмежувало ринок електрокарів. Водії могли брати з собою запасні каністри з бензином для довгих подорожей, але запасні батареї були набагато важчими.