Для України багато чого залежатиме від того, яким буде поле бою після її майбутнього контрнаступу, і чи призведе він до якогось тривалого припинення вогню, відносно стабільних кордонів або навіть до мирних переговорів.
«Західнонімецька» модель набирає обертів у деяких європейських столицях, як спосіб гарантувати Україні реальну безпеку, навіть якщо вона не відразу поверне собі всю свою територію.
«Україна — це, звичайно, інший випадок. Коли Західна Німеччина вступила до НАТО, вона не перебувала у стані війни зі Східною Німеччиною, і обидві країни були визнані окремими державами в 1949 році, — сказав виданню М.Е. Саротт, автор дипломатичної історії „Ні на дюйм“ про розширення НАТО, об'єднання Німеччини та реакцію росії.
— Хоча конституція Західної Німеччини зберегла мету об'єднання, реальність на місцях була такою, що колишні окупаційні зони, що залишилися після Другої світової війни, перетворилися на державні поділи. Хоча ніхто не був цьому радий, існував чіткий, жорсткий кордон, і це забезпечувало ясність, якої немає в Україні».
Експерти припускають, що майбутній український контрнаступ повністю витіснить росіян із суверенної України, включно з Кримом. Якщо лінія фронту стане жорсткішою, вважають вони, Сполученим Штатам слід наполягати на мирних переговорах, навіть якщо ні Україна, ні росія не виявлятимуть бажання до них.
Як пише видання, були різні пропозиції зробити з України «неперетравлюваного їжака для росії», настільки нашпигованого сучасним західним озброєнням, щоб, навіть не бувши членом НАТО, вона могла б стримувати москву. Це суть ідеї, вперше запропонованої колишнім генеральним секретарем НАТО Андерсом Фоґом Расмуссеном і керівником ОП Андрієм Єрмаком. Ідея Расмуссена, яку багато хто в НАТО наразі підтримує, пропонує Ізраїль як модель, де відданість Вашингтона своїй безпеці очевидна навіть без конкретного договору про взаємну оборону. Але є проблеми: Ізраїль має ядерну зброю, а Україна — ні. І навіть двосторонні оборонні зобов'язання членів НАТО щодо України можуть призвести до втягування всього альянсу в майбутню російсько-українську війну.
Тому багато чиновників і аналітиків підтримують думку Каї Каллас, прем'єр-міністрки Естонії, яка сказала в недавньому інтерв'ю:
«Єдиною гарантією безпеки для України є членство в НАТО. У нас немає війни, тому що ми є членами НАТО».
Ще однією перевагою, за її словами, є те, що мати Україну в НАТО буде «набагато дешевше», ніж перетворювати її на «мілітаризованого їжака» протягом наступних 50 років.
Проте, йдеться у публікації, якщо війна врешті-решт не призведе до широкомасштабного відходу росії і її поразки, то переконливим для Зеленського й українців — і таким, що надасть будь-яким мирним переговорам найбільше важелів впливу, — могло б стати членство в НАТО за усталеною лінією припинення вогню. Цю лінію, можливо, патрулюватиме коаліція миротворчих сил НАТО та інших країн, таких як Індія чи навіть Китай, вважають автори статті.
Це було б поєднано з обіцянкою, як у Німеччині, що повне возз'єднання України залишиться актуальним питанням на майбутнє. Членство в НАТО зміцнило б мир і уможливило б відбудову, приватні інвестиції і повернення багатьох біженців.
«Але весь сенс прийняття України до НАТО полягав би в тому, щоб переконатися, що росія не нападе на Україну знову. Тому що ми бачили в цій війні, що НАТО — це єдина форма стримування, яка досі працювала проти росії», — резюмували автори статті.