Хтось жив у СРСР напевно пам'ятають, що радянські водії практично завжди чимось обмотували кермо свого транспортного засобу. При цьому намотували все, що могли знайти.
Сучасний автомобіль неможливо уявити без кермового колеса. Ще б пак, на сьогоднішній день цей елемент машини поєднує в собі і елемент управління, і засіб безпеки (у більшість кермів зараз вмонтована подушка безпеки), і навіть невелику приладову панель, на якій розташовані органи управління різними системами авто. Адже ще до 1894 року його не було. При цьому перші керма були настільки незручними, що кожен водій намагався його модернізувати.
Так, наприклад, за часів СРСР кермо вироблялося з досить твердого і жорсткого матеріалу і у своєму первозданному вигляді було дуже тонким, через що водіям було незручно керувати подібним кермовим механізмом.
Саме тому майже всі водії намагалися збільшити діаметр керма за допомогою щільної пластикової стрічки. Після цього руки дуже зручно лягали на кермо.
І справді, практично всі радянські автобуси мали обробку у вигляді молдингів чи кантів. Водії у спеціальний жолобок виставляли пластикові стрічки та накручували на кермо. Наприклад, у моделі ПАЗ-672 така стрічка знаходилася якраз під лобовим склом - стрічку витягували та прикрашали їй обід чи хрестовину керма. Насамперед робили цього для того, щоб зручніше було крутити бублик — кермо ставало товщим і не ковзало.
До речі, варто зазначити, що угорські виробники, на відміну від радянських, дбали про зручність водія, якому доводилося годинами працювати, не відпускаючи керма. У цьому можна легко переконатись, подивившись на Ікарус — жодної обмотки на знімках того часу там не побачити, оскільки кермо спочатку робилося досить товстим та м'яким — усі пластикові прикраси автобусів залишалися на місці.
А ось у сучасних автомобілях для обплетення керма найчастіше використовується силікон. Саме він забезпечує ідеальне зчеплення з кермом, і кермо при цьому надійно захищене. Силіконова поверхня приємна на торкання і зовні, легко миється, завжди барвиста.