Досі, якщо зайти у старий будинок радянської забудови, можна побачити, що під’їзд його пофарбований вельми специфічним чином. Шар фарби досягає приблизно половини висоти стіни, після чого починається побілка, а колір цього шару буде здебільшого синім або зеленим. Такий прийом застосовувався повсюдно, але чи можна його якось логічно пояснити?
OBOZ.UA спробував розібратись у ситуації і знайшов пояснення. Звісно, не обійшлось без традиційної радянської економії на всьому. Але також такий підхід до фарбування під’їздів пояснювався також і нормами пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
Чому саме синій та зелений?
Ці два кольори в СРСР використовувались для фарбування військової техніки, пасажирських залізничних вагонів та вантажних автомобілів ЗІЛ і ГАЗ. На їх виготовлення гроші витрачали досить щедро, відповідно, і фарби виробляли чимало. Надлишки постійно були у продажу, тому їх і пускали на побутові потреби, як фарбування під’їздів. До того ж, ці яскраві відтінки потребували тоншого шару, щоби покрити стіну, тому подібна фарба витрачалась економніше.
За однією з версій, після завершення Другої Світової війни синьої та зеленої фарби в СРСР залишилось настільки багато, що нею почали оздоблювати не тільки житлові будинки. У ці кольори фарбували санвузли та кухні у новобудовах.
Чому фарбу комбінували з побілкою?
За радянськими стандартами вважалось, що фарба здатна захистити стіни від цвілі і бруду, а також вона має вогнетривкі властивості. А на темних синьому та зеленому найменше видно було написи та сліди вандалізму. Будівельники, у свою чергу, були впевнені, що ці кольори дозволяють візуально приховати сліди неякісної роботи – нерівність стін, сколи, тріщини, тощо. Простір вище лінії погляду можна було і побілити. Такий підхід до оформлення стін у дві смуги багато де зберігся і досі.
Згідно з книжкою 1957 року "За здоровий побут", синій та зелений кольори називались такими, що здатні розширювати простір. Враховуючи, наскільки тісними були під’їзди радянської забудови, не дивно, що цим кольорам віддавали перевагу. Їм також приписували заспокійливі властивості. Щоправда, таку дію мають світлі відтінки, а внутрішньобудинкові приміщення фарбували темними.
