Про український «Запорожець» ходить дуже багато міфів, які лише частково відповідають дійсності.
Найбільший і найвідоміший із міфів — про вкрай низьку надійність, пише «Автотема».
Єдине ж, що вимагало підвищеної уваги в «Запорожці», так це двигун. Недоробки повітряного охолодження цілком могли призвести до перегріву, особливо в спекотну погоду, а його ресурс у 100 тисяч кілометрів був сильно завищений. Проте це не заважало «Запорожцю» бути доволі надійною машиною, що мала непогану прохідність завдяки незалежній підвісці на всіх чотирьох колесах і тяговітому, хоч і слабосильному мотору.
З іншого боку, ціла низка недоліків більш ніж обґрунтовані, наприклад, дуже маленький салон, співрозмірний класу автомобіля. Поїздку в ньому складно було назвати комфортною, особливо якщо їхати доводилося довго. Та й сам зовнішній вигляд був не дуже привабливим. Автор наступного проекту теж був не в захваті від такого дизайну, тому вирішив дещо вдосконалити власний 968-й «Запорожець». Він повністю замінив йому кузов.
Дерев’яний ЗАЗ-968
Оскільки всі роботи проводилися в гаражі, на автора цього дивовижного проекту чекали неймовірні складнощі з виготовленням кузовних панелей. Зробити їх з металу він не міг, для цього необхідно володіти неабиякими навичками, оскільки працювати довелося б виключно вручну. Залишалося тільки скловолокно, але і тут на недосвідчену людину чекають величезні труднощі і дуже великий обсяг роботи. Тому автовласник пішов шляхом найменшого опору і використовував найдоступніший матеріал, дерево.
З деревом працювати дуже легко, використовуючи найпростіші інструменти, які завжди є під рукою, тим паче що форма випуску пиломатеріалів доволі різноманітна.
Двигун і механіку автовласник не чіпав, обмежившись лише кузовом, і судячи із зовнішнього вигляду саморобки, якої вийшла, від нього він позбувся повністю.
Кузовні панелі він виготовив із фанери, використавши дерев’яний брус для додання жорсткості, а щоб закріпити їх на автомобілі, зібрав просторовий каркас із металевого профілю. Щоправда, автовласник мав намір дещо осучаснити зовнішній вигляд автомобіля, тому він позбувся бамперів і оптики, а як донора використав Оку. Звісно, результат вийшов «не дуже» за сучасними мірками, але всі роботи при цьому робили у звичайному гаражі та з використанням підручних засобів та інструментів.