На архіпелазі у Північному Льодовитому океані, подалі від очей більшості мандрівників, «ховається» унікальне Всесвітнє сховище насіння, або ж як його ще називають — Сховище Судного дня.
Основне про Всесвітнє сховище насіння
Всесвітнє сховище насіння або ж Всесвітнє зерносховище (англійською — Svalbard Global Seed Vault) — унікальна споруда, призначена для збереження генофонду сучасних зернових культур.
Вона, немов «чорна скринька», служить гуманітарним цілям і є частиною міжнародної системи збереження генетичного різноманіття рослин, якою керує Організація ООН з питань продовольства та сільського господарства (FAO).
Там пропонують безпечне, безкоштовне та довгострокове зберігання дублікатів насіння з усіх генобанків і країн, які беруть участь у спільних зусиллях світової спільноти щодо забезпечення майбутнього продовольчого постачання світу.
Svalbard Global Seed Vault може відіграти певну роль у разі глобальної катастрофи, тож дехто називає його також «Сховище Судного дня».
Водночас вважається, що його цінність набагато більше полягає в забезпеченні резервного копіювання окремих колекцій насіння — у випадку, якщо оригінальні зразки (та їхні дублікати у звичайних генобанках) будуть втрачені через:
- стихійні лиха
- людські конфлікти
- зміну політики
- погане управління чи будь-які інші обставини
Що саме «ховають» у Сховищі Судного дня
У Всесвітньому сховищі зберігається насіння, що вважається цінним з погляду продовольства й сільського господарства, а також має важливе значення для досліджень, селекції рослин й освіти (відповідно до міжнародного законодавства).
Збережені там екземпляри понад 5000 видів рослин є зразками насіння з унікальними генотипами. Вони включають:
- сорти сільськогосподарських культур
- сорти культур із земельних угідь фермерів
- селекційний матеріал
- дикі рослини (що пов’язані з новими сортами культур і можуть бути донорами генів для них)
Згідно з інформацією Svalbard Global Seed Vault, найбільшою «колекцією» зразків у сховищі є сорти рису, пшениці та ячменю:
- понад 150 000 зразків пшениці та рису
- близько 80 000 зразків ячменю
Інші, широко представлені у Сховищі Судного дня культури:
- сорго (понад 50 000 екземплярів)
- види квасолі Phaseolus (понад 40 000 екземплярів)
- кукурудза (понад 35 000 екземплярів)
- вігна з родини бобових (понад 30 000 екземплярів)
- соя (понад 25 000 екземплярів)
- трава кікуйю (понад 20 000 екземплярів)
- нут, або турецький горох (понад 20 000 екземплярів)
- картопля, арахіс, боби Cajanus або голубиний горох, овес, жито, люцерна, зернові гідриди Tritikosecale і Brassica (від 10 000 до 20 000 зразків насіння)
Де розташоване сховище й чи пускають туди туристів
Вважається, що ідея створення Всесвітнього сховища насіння належить захиснику природи Кері Фаулеру. Відповідну ініціативу почали обговорювати у 1980-х роках.
У 1984 році Nordic Gene Bank (нині NordGen) створив резервне сховище насіння у покинутій вугільній шахті поблизу норвезького міста Лонг’їр (у сталевому контейнері всередині вугільної шахти №3), однак ідея щодо створення більш глобального сховища продовжувала розвиватись.
Науковці зауважували, що вічна мерзлота (з температурою близько -3,5°C) не є оптимальною для зберігання глобальної генетичної спадщини. Крім того, зберігання скандинавської колекції насіння у вугільній шахті, де періодично фіксували високий рівень вуглеводневих газів, не було достатньо безпечним.
З огляду на це було схвалене рішення створити нову конструкцію «в незайманих породах» — із додатковим охолодженням (для зниження температури до необхідного рівня, стандартного для генобанків) і без вугілля.
У жовтні 2004 року уряд Норвегії зобов’язався профінансувати та створити Всесвітнє сховище насіння в горах острова Шпіцберген (інша назва — Свалбар). Йдеться про норвезький архіпелаг, розташований у Північному Льодовитому океані на відстані 1300 км від Північного полюса.
У червні 2006 року прем’єр-міністри Норвегії, Швеції, Фінляндії, Данії та Ісландії урочисто заклали перший камінь «майбутнього сховища», а 26 лютого 2008 року відбулось офіційне відкриття Svalbard Global Seed Vault, вирізаного у «незайманій твердій скелі».
Зона зберігання насіння розташована на глибині понад 100 метрів у горі та під шарами скелі товщиною від 40 до 60 метрів. Вона має додаткову систему охолодження, що дозволяє знизити стабільну там температуру мінус 3-4°C до необхідних мінус 18°C.
Насіннєвий склад складається з трьох залів (розміром близько 9,5 на 27 метрів), кожен із яких може вмістити близько 1,5 млн зразків насіння. Тобто загальна місткість сховища — 4,5 млн екземплярів.
Нині фонди Svalbard Global Seed Vault становлять понад 1 200 000 зразків насіння (із трьох залів використовується лише один, охолоджений до мінус 18°С й обладнаний стелажами для насіннєвих ящиків). Станом на початок 2018 року там зберігалися також 4 231 зразок українських культур (зокрема сорти миронівської селекційної пшениці, виведені нашими науковцями).
Для кращого зберігання насіння запаковують у герметичні пакети з трьох шарів фольги, а потім поміщають у пластикові контейнери на металевих стелажах. Низька температура та обмежений доступ кисню забезпечують низьку метаболічну активність і сповільнюють старіння насіння.
Вхідний портал — проста бетонна конструкція, що з часом набула статусу «світової ікони» (частково — завдяки освітленій волоконно-оптичній художній інсталяції «Вічна реперкусія» норвезького художника Дайвеке Санне).
Відвідувачі Шпіцбергена часто підходять до Сховища Судного дня, щоб зробити селфі або групові фото й «поставити галочку», що вони там були. Водночас всередину сховища мандрівників і туристів просто так не пускають.
Натомість кожен охочий може прогулятись сховищем онлайн — завдяки спеціальному віртуальному туру.