90-ті роки, відключення світла, газовий шантаж і перша спробу Росії захопити Крим.
Це Громадське обговорювало з Оксаною Популях, експерткою фактчекерської організації StopFake.
Багато хто зараз проводить паралелі того, як ми живемо, з 90-тими. Ті, хто пригадують ті роки, знають, що були відключення світла, перебої з водопостачанням, теплом. І загалом — економічна криза. Це роки, якими часто російська пропаганда погрожує що «от Україна дограється і повернеться по рівню життя у 90-ті». Якими були ті роки?
Відключення світла
Оксана Популях розповідає, що відключення світла, які пережила Україна у 90-х і ті, що ми маємо зараз, схоже лише досвідом.
«Вочевидь, причини цьому зовсім різні. У 90-х діяли віялові відключення світла. Причин було досить багато. Варто зазначити, що не лише Україна тоді переживала складні часи. Це все було зумовлено перш за все тим, що Радянський союз розпався, економіка переходила на ринкову, ламалися усталені зв’язки, які були в СРСР. У Союзі енергетична система була цілісною. Після виходу України вона зіштовхнулася з багатьма проблемами, які й можна назвати причинами відключень світла».
За словами експертки фактчекерської організації StopFake, в Україні в 90-х роках вимикали світло через кілька причин.
«Економічна криза. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, Україна стикнулася з серйозною економічною кризою. Інфляція, безробіття та нестача фінансових ресурсів значно вплинули на здатність держави забезпечувати стабільне постачання електроенергії.
Дефіцит енергоносіїв. У 90-х роках і частково на початку 2000-х Україна відчувала серйозний дефіцит енергоносіїв, таких як вугілля, газ і нафта, які були потрібні для роботи електростанцій. Через економічні труднощі і проблеми з постачанням ресурсів, електростанції не могли працювати на повну потужність.
Проблеми в енергетичній інфраструктурі. Енергетична інфраструктура, яка залишилася від Радянського Союзу, була застарілою і потребувала модернізації. Часті аварії та недостатній рівень технічного обслуговування призводили до перебоїв у постачанні електроенергії. У 2000-х завдяки міжнародним організаціям Україна змогла частково подолати цю проблему.
Політична нестабільність. Політична нестабільність та відсутність ефективного управління державними ресурсами ускладнювали розв’язання енергетичних проблем.
Відсутність централізованої системи управління. Розпад централізованої системи управління призвів до дезорганізації в енергетичному секторі, що також впливало на стабільність постачання електроенергії. Потрібен був час для вибудови нової вертикалі прийняття рішень. З цим викликом Україна впоралася успішно.
Розпад Радянського Союзу. Після розпаду СРСР Україна втратила доступ до централізованої системи постачання енергоносіїв, яка існувала в рамках Радянського Союзу. Багато енергоносіїв постачалися з Росії та інших республік СРСР, що призвело до розриву наявних економічних зв’язків.
Застаріла інфраструктура. Енергетична інфраструктура, залишена від Радянського Союзу, була зношеною і потребувала значних інвестицій для модернізації. Відсутність інвестицій призвела до частих аварій та недостатньої продуктивності енергетичних об’єктів.
Проблеми з постачанням газу. Значна частина електроенергії в Україні виробляється на газових електростанціях. Через політичні та економічні суперечки з Росією, яка була основним постачальником газу, виникали проблеми з постачанням цього важливого ресурсу.
Низька ефективність використання ресурсів. Енергетичний сектор України страждав від низької ефективності використання ресурсів. Багато електростанцій та інфраструктурних об’єктів працювали з низькою продуктивністю та високими втратами енергії».
Ці фактори разом спричинили часті вимкнення світла та перебої у постачанні електроенергії в Україні в 90-х роках. Росія на цих причинах досить добре спекулювала.
Газова залежність
Оксана Популях розповідає, що газова залежність України від Росії почалася саме у 90-ті. Росія вперше застосувала проти України важіль газу у 1993 році.
«Тоді під час зустрічі Леоніда Кравчука та Бориса Єльцина вони погодилися обміняти частину кораблів Чорноморського флоту, аби списати перший газовий борг. Ця подія показала, наскільки Росія зрозуміла, що газ є дуже потужним важелем впливу та шантажу. За подальшими подіями ми бачимо, що Росія активно використовувала цей спосіб шантажу України. У 1994 році Київ і Москва підписали першу міжурядову газову угоду на 20 років. Вона мала діяти до 2005 року. Ціна газу визначалася додатково. Ми пам’ятаємо «газові війни»: 2006, 2007 роки. Вони показали, як Росія може активно використовувати цю залежність у своїх інтересах».
Росія часто змінювала ціни на природний газ для України, залежно від політичної ситуації та відносин між країнами. У періоди напружених відносин ціни на газ могли різко зростати, тоді як у періоди більш дружніх відносин ціни могли бути знижені.
«Російська пропаганда на той час не була така структурована, як зараз. Але методи вони використовували ті ж самі. Росія теж переживала не найкращі часи. Але варто зазначити, що якийсь плюралізм у ЗМІ у них тоді був. Тому централізованої пропаганди не було. Проте вже бачимо, що Кремль транслював певні ідеї. «Единый народ», наприклад. Також те, що «економічно ми поєднані, і маємо бути разом». «Україна помре без Росії» ».
Крим для Росії завжди був російським. Перший серйозний конфлікт стався після того, як 9 липня 1993 року Дума РФ ухвалили постанову, за якою Севастополь розглядався як такий, що має російський федеральний статус і є головною базою єдиного Чорноморського флоту.
«Україна висунула претензію до цієї постанови. Але сам факт того, що Росія сама собі в односторонньому порядку ухвалила таке рішення та публічно говорить про те, що Севастополь розглядається як російський суб’єкт, про щось вже говорить».
Далі Юрій Мішков, президент Криму, у 1994 році закликає Росію включити Крим у свій склад.
«Він почав роздавати російські паспорти, ввів російський час та намагався ввести «рубльову зону». Завдяки спецоперації СБУ це все згорнулося. Після цього Верховна Рада скасувала посаду президента Криму. Це була перша спроба Росії захопити Кримський півострів».
Ментальний розрив
Оксана Популях вважає, що наш ментальний розрив із Росією не стався моментально з розпадом СРСР.
«Росія проникала в усі сфери. Постійна присутність російського бізнесу в Україні, акції в українських компаніях, засилля російських серіалів на телебаченні, російські ток-шоу. Радянський союз розпався, але «єдність» людей ще довго існувала. Росія багато зробила, аби цей ментальний зв’язок зберігався».
Додатково про фейки
Нагадаємо, за словами співзасновниці «StopFake» Ольги Юркової, віру у фейки пояснюють особливостями людської психології. Фейкові новини приваблюють людей своєю новизною. Фейки вирізняються у стрічці новин: провокують набагато більше емоцій. Відомо, що у людини спочатку включаються емоції, а вже потім — інтелект. Оскільки люди нині стали обережніше ставитися до інформації, фейки еволюціонують.
Як уберегтися від фейків читачам Громадського радіо радила Олена Чуранова. За її словами, для цього потрібно перевіряти усю інформацію. А найлегший спосіб не повестися на фейки, зазначила фактчекерка, — це влаштувати інформаційний чекап: перевірити ті джерела, які ви читаєте. І якщо вони поширюють щось сумнівне — просто прибирати їх зі свого простору. Споживайте перевірену інформацію з перевірених, авторитетних медіа.
Попри те, що джерелом отримання новин та інформації українці називають Telegram, 20-30% опитаних не пам’ятають назви жодного Telegram-каналу, на який підписані. Про це повідомив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький в ефірі Громадського радіо.