Росіяни інтегрували 220-мм направляючі від "Солнцепека" у наземний безпілотник, фактично створивши спрощений аналог важкої вогнеметної системи. Нову платформу, як вважають аналітики, ворог планує використовувати для термобаричних пусків із замаскованих позицій.
Як пише видання "Мілітарний" із посиланням на відео з випробуваннями установки, російські інженери використали стандартні 220-мм направляючі від "Солнцепек" та інтегрували їх у компактну наземну безпілотну конструкцію. Пізніше цей проєкт отримав назву "Мальвина-М" і, як зазначає видання, він розрахований на застосування термобаричних боєприпасів, які традиційно використовуються у важких вогнеметних системах.
"Під час стрільб використовуються штатні термобаричні реактивні снаряди, призначені для ТОС-1А. Йдеться про боєприпаси типу МО.1.01.04М, які застосовують об’ємно-детонуючу дію", — йдеться в матеріалі.
Також автор матеріалу зазначив, що концепція нової системи базується на максимальному здешевленні. Зокрема, пускові направляючі змонтовані на простій опорній платформі без повноцінного броньованого шасі, і завдяки цьому транспортування такої установки потребує значно менше ресурсів, ніж переміщення гусеничної бойової машини танкового типу.
При цьому дальність польоту базового термобаричного снаряда ТОС-1А становить близько 6 кілометрів. Саме через таку відносно невелику дистанцію класичні важкі вогнеметні системи змушені працювати поблизу лінії бойового зіткнення.
Ба більше, це неодноразово підтверджувалося на практиці. Зокрема, у грудні підрозділ Lasar’s Group за допомогою дронів знищив російський "Солнцепек", який намагався змінити позицію у темний час доби.
Наземний дрон, на відміну від повнорозмірної бойової машини, має меншу помітність. Така платформа може здійснювати пуски з прихованих або ретельно замаскованих позицій, не наражаючи екіпаж на безпосередню небезпеку. Втім, безпілотне шасі має та очевидні слабкі місця:
- обмежені можливості наведення;
- відсутність повноцінної системи прицілювання.
Саме ці недоліки, як пише автор, суттєво знижують точність стрільби, а також вони негативно впливають на бойову ефективність реактивних снарядів.
У підсумку "Мальвина-М" виглядає радше як компромісне рішення — спроба зменшити вартість і ризики використання важких вогнеметних систем, але з неминучими втратами у точності, керованості та результативності застосування.