Цікаво, що в українській мові є слова, значення яких змінюється залежно від наголосу. Тому, іноді виникає питання – чи не помилився співрозмовник у виборі потрібного слова, бо ви знаєте його в іншому значенні.
У яких випадках можна казати слово "прОшу", розповів 24канал з посиланням на пояснення філологині Лариси Чемерис.
Чи можна на "Дякую!" відповіти – "ПрОшу"?
В нашій мові є цікаве слово "прошу" і його значення змінюється від наголосу. І в одному з варіантів – це "чарівне слово".
В українській мові є усталені етикетні форми вітання, прощання та подяки, а також відповіді на них. І досить часто у відповідь на "дякую", можна почути – "прошу". Для декого така відповідь видається незрозумілою і недоречною. Тому ця тема потребує пояснення.
Як тлумачать словники, "прошу" має два значення.
- "прошУ", утворене від дієслова "просити" – означає висловлюю прохання, спонукає до дії.
- "прОшу" – як відповідь на подяку за незначну послугу, замість "будь ласка".
А "прОшу" – це скорочена форма від "прошу, будь ласка" або "прошу, нема за що". Вона закріпилася як усталена формула ввічливості, особливо в розмовній мові. У багатьох регіонах України, особливо на заході країни, саме "прошу" є найпоширенішою відповіддю на подяку.
"А от прОшу – це етикетна форма. Означає те ж саме що, будь ласка", – зазначила мовознавиця.
Тому, "дякую – прошу" цілком правильна й природна формула, яка має культурне коріння. Вона звучить трохи лаконічніше, ніж "будь ласка", але не менш ввічливо.
Не забуваймо і про інші варіанти відповіді на "дякую":
- Будь ласка – універсальна й нейтральна форма.
- Нема за що – підкреслює, що допомога не була обтяжливою.
- На здоров’я – традиційна відповідь, особливо коли дякують за їжу чи частування.
- Завжди радий / рада допомогти – більш тепла, індивідуальна форма.