Донька кінорежисера Олега Бобала, який добровольцем пішов на фронт і загинув у грудні 2022 року, після страшної звістки вирішила вступити до ЗСУ. Вона почала вчитися стріляти та мріяла стати операторкою дронів.
Від цього кроку дівчину зрештою відмовили побратими батька. Про це в інтерв'ю OBOZ.UA розповіла акторка Анна Яремчук-Бобало.
За словами акторки, після загибелі на війні чоловіка, режисера Олега Бобала їхня донька Ліза твердо заявила, що хоче йти воювати: "Сказала: Я піду до війська, ти мене не відмовиш". Навіть почала готуватися. Ходила на стрільби, навчилася поводитися зі зброєю. Хотіла стати операторкою дронів. Але побратими Олега почали її відмовляти. Казали: "Твій тато загинув, щоб ти жила, щоб була в безпеці. Навчайся, працюй. Нам потрібні живі українці. Бо за кого ми тоді воюватимемо, якщо нікого не залишиться?" Мені здається, саме їхні слова на неї вплинули.
Яремчук-Бобало також пригадала, що за день чи два до загибелі батька Лізі наснився страшний сон: "Буквально за день чи два до його загибелі написала мені: "Наснилося, що тато загинув. Що ми його ховаємо..." Я почала її заспокоювати: "Це навпаки добрий сон, кажуть, що після такого людина довго житиме".
Найважчим, за словами Анни, став телефонний дзвінок доньці, яка мешкає за кордоном, із трагічною звісткою: "Набрала. Каже: "Їду в трамваї на роботу". Я сказала: "Вийди, будь ласка, з трамвая".
Вона одразу почала питати: "Мамо, що сталося?" Повторила: "Вийди, будь ласка". Коли вона вийшла, сказала лише одну фразу: "Тато загинув". І її крик... Не забуду його ніколи в житті. Потім Ліза розповідала, що в ту мить просто впала на коліна в брудну калюжу біля зупинки. Впала і кричала. На тій зупинці раптом опинився чоловік. Як потім розповів, понад 20 років живе в Празі, сам українець. Підбіг: "Дитино, що сталося?" Допоміг підвестися, повів до аптеки, купив ліки, щоб обробити коліна. І просто сидів поруч, поки не приїхали її друзі".
Згодом донька полеглого режисера знайшла сили поступово повернутися до життя. Наступного дня після загибелі батька вона взяла з притулку тяжко хворого кота, якого кілька місяців лікувала і зрештою врятувала. "Мені здається, саме ця турбота допомогла їй поступово повернутися до життя. Зараз вона працює у мовній школі в Празі й допомагає українським дітям, які через війну опинилися за кордоном", – впевнена мама Єлизавети.