Після образливих слів співрозмовник може не визнавати провини, а переконувати вас, що проблема у вашій реакції. Саме постійне знецінення почуттів, перекладання відповідальності та спроби виправдати грубість можуть свідчити про приховану неприязнь.
Про це пише Your Tango.
Один із найпоширеніших способів уникнути відповідальності — після неприємного зауваження сказати: «Це був просто жарт». Особливо показовою така поведінка стає, коли людина навмисно згадує щось, що може вас осоромити перед іншими, а потім намагається представити образу як невинний гумор.
Схожим способом працюють фрази «Не бери все так близько до серця» та «Ти надто чутливий». Замість того щоб обговорити власні слова чи попросити вибачення, співрозмовник переводить увагу на вашу реакцію й фактично робить винним того, кого зачепив.
До цієї ж групи належить репліка «Ти перебільшуєш, нічого страшного не сталося». Вона дозволяє применшити значення конфлікту й уникнути розмови про те, чому певні слова або вчинки завдали іншій людині болю.
Ще один сигнал — небажання взагалі обговорювати ситуацію. Фрази «У мене немає на це часу» або «Чому ти не можеш просто це відпустити?» допомагають швидко завершити незручну розмову, не розбираючись із причиною образи.
Особливо холодно звучить «Це не моя проблема». Коли людина звертається по підтримку до когось близького, така відповідь демонструє небажання навіть вислухати її переживання.
Подібний сенс має репліка «Не розумію, чому ти так засмучений». У цьому разі співрозмовник не обов’язково сперечається з вами прямо, але показує, що не збирається розбиратися у ваших почуттях чи наслідках власної поведінки.
Грубість нерідко маскують і під відвертість. Фраза «Я просто кажу правду» сама по собі не є образливою, однак її можуть використовувати як виправдання різких або принизливих висловлювань. Щирість у такому разі стає приводом не зважати на те, як слова впливають на іншу людину.
Ще один спосіб знецінити чужі переживання — перетворити їх на змагання. Після розповіді про складну ситуацію людина може відповісти: «Мені було гірше, ніж тобі». Така репліка зміщує увагу з проблеми співрозмовника і дозволяє тому, хто відповідає, поставити власний досвід вище.
Найпряміше перекладання відповідальності звучить у фразі «Це не моя провина, що ти так почуваєшся». Вона відокремлює сказані слова або вчинки від їхніх наслідків і дозволяє людині відмовитися від обговорення своєї ролі в конфлікті.
Авторка матеріалу наголошує, що одна випадкова фраза ще не дає підстав робити далекосяжні висновки про ставлення людини. Значно показовішою є повторювана модель поведінки, коли після образ, грубості чи зневажливих коментарів співрозмовник щоразу уникає відповідальності та відкидає чужі переживання.