На українських сайтах оголошень з продажу вживаних авто зараз є чимало пропозицій недорогих автомобілів з автоматичною коробкою передач. Деякі навіть можна купити 100 000 гривень.
Слід пам’ятати, що всі пропозиції в цьому ціновому сегменті вже далеко не нові, тож на утримання таких автівок потрібно буде витрачати не лише гроші, а й час.
Повнорозмірні седани з 90-х
Переважна більшість пропозицій у нижньому ціновому сегменті – це великі седани 90-х років випуску з двигунами об’ємом як мінімум 2 літри. Найбільша проблема таких машин – велика витрата пального. Навіть якщо машина вже обладнана ГБО, витрати на пальне усе одно будуть досить високими. Якщо ж мова йде старі авто з двигунами понад два літри, то це справжні “ненажери” пального.
Щодо технічної частини, то тут все на 99% залежить від стану конкретного екземпляра. Якщо кузов автомобіля не понівечений іржею, двигун не димить і рідини з нього не капають, то це вже непоганий варіант. Загалом про витривалість машин з 90-х ходять легенди, і вони мають під собою підґрунтя. Зрештою, кожен з таких автомобілів вже проїздив близько 30 років, що заслуговує на повагу.
Що ж стосується самих автоматичних коробок передач, то у більшості випадків на старих авто стоять класичні гідромеханічні автомати, які при належному обслуговуванні та адекватній експлуатації дуже надійні. Вчасна заміна робочої рідини та “неспортивне” водіння без застрягань у снігу та багнюці роблять звичайні гідромеханічні автомати майже вічними.
Крихітки для міста
Daewoo Matiz, Chery QQ, Opel Corsa, Renault Clio та інші подібні варіанти – дуже непогані кандидати на роль першого автомобіля для міської експлуатації. Особливо їх полюбляють представниці прекрасної статі. Більшість з таких машин у бюджеті до 3 тисяч доларів буде початку або навіть середини 2000-х років випуску, і загалом стан таких екземплярів зазвичай кращий, ніж у легенд з 90-х.
Утримання таких машин зазвичай недороге. Запчастини коштують дешево, та й роботи з обслуговування й ремонту не стануть причиною спустошення бюджету. З необхідним інструментом та мінімальними навичками автослюсаря більшість операцій у них можна робити самостійно.
Що стосується самих автоматичних трансмісій, то тут все майже так, як у старших “колег”. Єдиний виняток – автомобілі французьких брендів з коробкою під маркуванням DP0. Ненадійним у ній є блок соленоїдів (електромагнітних клапанів, які керують потоками робочої рідини).
Цей малюк, на перший погляд, виглядає ідеальним кандидатом на роль першого автомобіля. Пропозицій у зазначеному бюджеті досить багато. Він досить економічний, жвавий та зручний для міста. Втім, його важко назвати доступним в утриманні – запчастини недешеві, а в обслуговуванні є певна специфіка. Інший прикрий момент – скромний ресурс двигуна. Зазвичай “Смарти” вимагають серйозних вкладень після 100-130 тисяч кілометрів пробігу.