Понад 12 млн артилерійських снарядів, за даними розвідки Південної Кореї, КНДР (Корейська Народно-Демократична Республіка, Північна Корея) поставила Росії з початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну.
Північнокорейський диктатор Кім Чен Ин пообіцяв Кремлю подальшу підтримку. Про це він заявив під час візиту в Північну Корею глави російського Міністерства закордонних справ (МЗС) Сергія Лаврова. Про що домовилися сторони, і чому російські делегації зачастили в КНДР, розбирався FREEДОМ.
Російська делегація відвідала КНДР, щоб домовитися про нові партії озброєння. Цього разу переговорами опікувався глава російського МЗС Лавров. Він зустрівся зі своєю північнокорейською колегою Цой Сон Хі й, звісно ж, із диктатором Кім Чен Ином. Той не просто висловив підтримку Кремлю, а й пообіцяв беззастережно схвалювати будь-які дії союзника, включно з війною проти України. Зі свого боку Лавров не відкинув можливість відряджання північнокорейських військових на український фронт.
Після 24 лютого 2022 року між КНДР і Росією відбулося щонайменше 20 візитів на рівні міністрів і вище. 18 із них припали на 2024 рік. У червні там побував навіть невиїзний Путін. У 2025 році від показників вирішили не відставати. Кілька разів Північну Корею відвідав секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу, а 11 липня до Пхеньяна з триденним візитом прилетів глава російського МЗС Сергій Лавров.
У Міністерстві закордонних справ Росії повідомили, що візит проходив у рамках другого етапу так званого стратегічного діалогу. Утім, формулювання в дусі “діалогу” звучать дивно — йдеться про активне зближення двох авторитарних режимів. Серед обговорюваних тем, як пишуть пропагандистські ЗМІ, — можливий візит Кім Чен Ина до Росії. Відносини між Москвою і Пхеньяном явно поглиблюються. На зустрічі Лавров запевнив, що Москва підтримує ядерну програму КНДР, і звинуватив США, Південну Корею і Японію в “нарощуванні військового потенціалу” навколо Північної Кореї. А Кім Чен Ин у відповідь заявив, що російська армія, мовляв, здобуде перемогу у виконанні “священної справи”. Саме так він називає агресивну війну Росії проти України.
“Кім Чен Ин підтвердив, що КНДР готова і в майбутньому беззастережно підтримувати та заохочувати всі заходи, що вживаються російським керівництвом щодо усунення першопричини “української кризи” відповідно до духу міждержавного договору між КНДР і Росією. На переговорах було чітко висловлено волю керівництва двох країн до тісної підтримки та співпраці один з одним на шляху до ретельного забезпечення основних інтересів двох країн”, — йдеться в публікації Центрального телеграфного агентства КНДР.
Кремль отримав беззастережну підтримку північнокорейського диктатора. Пхеньян відправляє в Росію десятки тисяч контейнерів з озброєнням, а натомість отримує те, що не може видобути через санкції: технології, паливо і сотні тисяч тонн рису на рік. За оцінкою Південнокорейського інституту оборонного аналізу, на цьому “партнерстві” Пхеньян уже заробив близько 20 млрд доларів. Однак і внесок Північної Кореї у продовження війни Росії проти України — відчутний, стверджує начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов.
“Зараз Північна Корея постачає Росії до 40% боєприпасів для війни проти України, оскільки партнерство між Пхеньяном і Москвою зміцнюється. Це хороша зброя. У Північної Кореї величезні запаси, і виробництво ведеться цілодобово”, — сказав він в інтерв’ю агентству Bloomberg.
Але справа не тільки у зброї: Пхеньян відправляє на забій під керівництвом Кремля своїх військових. Уперше про присутність північнокорейських військ у Курській області президент України Володимир Зеленський заявив у грудні 2024 року. За оцінками південнокорейської розвідки, із січня до березня 2025-го Пхеньян втратив приблизно 4,7 тис. своїх військових на війні Росії проти України. Загальну кількість солдатів, яких Північна Корея відправила в Росію, українська розвідка оцінює в 12 тис.
“Наочне підтвердження в прямому сенсі ваших слів у Курській області, про що ви згадали, де героїчні військовослужбовці Корейської народної армії разом із російськими бійцями ціною крові та навіть життя наблизили звільнення Курської області”, — сказав під час візиту в КНДР глава МЗС Росії Лавров.
Спочатку Москва і Пхеньян вдавали, що жодних північнокорейських військових у зоні бойових дій немає. Очевидно, прораховували ризики — як відреагує світова спільнота і сприйме власне населення. Усе-таки це не просто союзництво, а унікальний прецедент: одна з найзакритіших диктатур світу офіційно вступає в чужу війну на боці агресора. Але мовчання тривало недовго. Незабаром Москва публічно подякувала Пхеньяну за “гарматне м’ясо”, а в КНДР скористалися нагодою, щоб представити загиблих солдатів не безсловесними жертвами режиму, а героями. Ось тільки участь Північної Кореї у війні — це не демонстрація сили Кремля, а, навпаки — показник його критичної слабкості.
“З огляду на втрати, Путін не може ризикувати ще однією політично непопулярною мобілізацією. Використання неросійських бійців дає Путіну час на відновлення армії… Хоча Путін набирав бійців із Сомалі, Сьєрра-Леоне, Куби та Непалу, партнерство з Північною Кореєю давало більше переваг і забезпечувало набагато більший потік розгортання військ”, — цитує професорку Ессекського університету Наташу Ліндштедт видання Forbes.
Такий рівень підтримки з боку КНДР — не межа. Пхеньян поступово стає не просто постачальником зброї, а, можна сказати, резервною базою військ для Москви. Кім Чен Ин може потроїти кількість своїх солдатів на боці Росії у війні проти України. За даними CNN, Північна Корея готує нову хвилю — від 25 до 30 тис. військових. За інформацією журналістів, Міноборони Росії готове забезпечити північнокорейських військових усім необхідним: формою, зброєю, боєкомплектом, щоб максимально швидко вбудувати їх у наявні підрозділи. Ці сили можуть бути залучені на окупованих територіях України, особливо в разі великих наступальних операцій.
“Є ознаки того, що російські військові літаки переобладнають для перевезення особового складу, що відображає масштабне завдання з перекидання десятків тисяч іноземних військовослужбовців через російський Сибір, що межує з Північною Кореєю на її крайньому південному заході. Можливі приготування до нового розгортання, включно з прибуттям у російський порт корабля, пов’язаного з торішнім розгортанням, і вантажних літаків у північнокорейський аеропорт Сунан, були помічені на супутникових знімках”, — пише CNN.
Такий сценарій цілком можливий. На пресконференції у Вонсані Лавров побічно підтвердив дані південнокорейської та української розвідок про заплановану Пхеньяном відправку військ. Він сказав, що рішення послати північнокорейських солдатів у Курську область було виключно ініціативою Кім Чен Ина, і у Москви не було причин відмовлятися. Тому і в цьому випадку Пхеньян сам вільний вирішувати. За такими заявами завжди стоять домовленості або, щонайменше, розрахунки та взаємні інтереси. І спостерігає за цим не тільки Україна. Південна Корея, найближчий сусід КНДР, серйозно стурбована новим військовим альянсом. Адже якщо у Кім Чен Ина з’явиться впевненість у своїй армії й в підтримці Росії, то першими в зоні ризику опиняться саме вони.
“КНДР значно зараз нарощує свою військову силу, насамперед шляхом співпраці з Російською Федерацією та через отримання реального бойового досвіду її воїнами. І це не може не вплинути на безпекове середовище. А зрештою для КНДР єдиний реальний противник — це Південна Корея, інших там немає. І вони це прекрасно знають”, — пояснив начальник української військової розвідки Кирило Буданов.
За даними південнокорейської розвідки, Пхеньян уже передав Москві 28 тис. контейнерів з озброєнням і боєприпасами. Росія отримала близько 12 млн артилерійських снарядів калібру 152 мм. Але Кремлю потрібно більше й озброєння, і солдатів. Росія залежить від постачання зброї та живої сили з Північної Кореї. І це — нова реальність. При цьому співпраця з Пхеньяном залишається нестабільною, адже в будь-який момент Кім Чен Ин може її припинити, маючи за спиною більш впливового союзника — Китай. І Москва нічого цьому протиставити не зможе. А тому продовжує платити мільярди доларів, тонни продовольства, технології та робить дипломатичні реверанси, щоб утримати Північну Корею на своєму боці.