Деякі моделі поведінки матері можуть формувати в дитини звичку ігнорувати власні потреби, боятися конфліктів і постійно шукати схвалення. Наслідки таких стосунків іноді зберігаються вже в дорослому віці.
Про це пише YourTango.
Коучка Кетрін Стівен, яка працює з наслідками складних стосунків із матерями, назвала три характерні моделі поведінки, які вона пов’язує з емоційною незрілістю батьків.
Перша — коли дитина фактично змушена виконувати роль дорослого. Йдеться про ситуації, коли вона постійно заспокоює матір, вислуховує її проблеми, відповідає за її настрій або бере на себе турботу, яку зазвичай має отримувати сама.
Таку зміну ролей називають парентифікацією. У дорослому віці людина після такого досвіду може звикнути ставити чужі потреби вище за власні, відчувати провину через відмову та мати труднощі з особистими кордонами.
Друга модель — конкуренція з власною дитиною. Мати може знецінювати її досягнення, постійно порівнювати себе з нею або намагатися продемонструвати власну перевагу.
У результаті дитині буває складно просто радіти власним успіхам. Вона може почати очікувати критики, образи чи негативної реакції та переносити цю потребу в зовнішньому схваленні у доросле життя.
Третя звичка пов’язана із заздрістю та порушенням особистих кордонів. Особливо гостро це може проявлятися, коли дитина стає самостійною, будує власні стосунки або перестає ділитися всіма подробицями свого життя.
Прохання про особистий простір у таких стосунках можуть сприйматися як неповага або відмова від матері. Через це дитина вчиться постійно відстежувати її настрій, уникати незручних тем і підлаштовувати власні рішення під чужу реакцію.
З часом така поведінка може закріпитися. Уже доросла людина нерідко продовжує відсувати власні бажання на другий план або боїться встановлювати межі, щоб не викликати конфлікт.
Фахівці наголошують, що сам факт складних стосунків із матір’ю не означає автоматично наявності психологічного розладу ні в неї, ні в дитини. Водночас усвідомлення повторюваних моделей може допомогти зрозуміти, чому певні труднощі з кордонами, провиною чи самооцінкою зберігаються роками.
У таких випадках корисною може бути робота з психотерапевтом, особливо якщо минулий досвід продовжує впливати на стосунки, самооцінку або повсякденне життя.