Народна прикмета про повернення за забутою річчю не має наукового підтвердження, а психологи пояснюють її наслідками стресу.
Чимало громадян переконані, що повернення до помешкання за залишеним предметом принесе невдачу. Проте наукові співробітники та психологи трактують виникнення цього повір’я геть інакше, повідомляє 24 Канал.
У минулі століття мешканці сприймали вхідний поріг як розділову лінію між безпечною житловою зоною та зовнішнім середовищем. З цієї причини існувало переконання, що повторний візит додому після виходу здатний перервати намічену дорогу та привернути незначні негаразди.
Для знешкодження «негативної» прикмети суспільство створило легкий обряд: зайшовши до квартири, належало поглянути на власне відображення та поусміхатися йому, а потім сміливо крокувати на вулицю знову. Психотерапевти дають набагато простіше тлумачення цьому явищу. Поспіх і легка тривога супроводжують індивіда в момент забування будь-якого предмета.
Повторне повернення лише підсилює напруження, внаслідок чого підвищується ймовірність спізнитися, загубити інші предмети чи припуститися помилки. Відповідні наукові підтвердження зв’язку між поверненням за речами та невдачами відсутні.
Експерти пояснюють поширеність цього забобону специфікою людського мислення: громадяни значно краще фіксують у пам’яті невдалі дні після таких повернень і зовсім не фіксують увагу на безлічі випадків, коли доба завершувалася успішно.
