Біль у ногах має безліч поширених причин, однак його поєднання з наростаючою м’язовою слабкістю може бути тривожним сигналом. Саме так у деяких випадках починається синдром Гійєна-Барре.
Звичайний біль у ногах у більшості випадків має цілком поширені причини — від надмірного фізичного навантаження до травм, проблем із суглобами чи кровообігом. Однак насторожити має ситуація, коли разом із болем з’являються оніміння, поколювання та слабкість, яка швидко наростає. У рідкісних випадках так може проявлятися синдром Гійєна-Барре.
Про це повідомило видання Egeszseg Kalauz, пише ТСН.
Це аутоімунне захворювання, за якого захисна система організму починає атакувати власні периферичні нерви. Унаслідок цього порушується зв’язок між нервовою системою та м’язами, а людина може поступово втрачати силу й чутливість у кінцівках.
Найчастіше ураження стосується мієлінової оболонки, яка захищає нервові волокна. За деяких різновидів синдрому пошкоджується безпосередньо саме нервове волокно — аксон. Через це імпульси передаються гірше, що й може призводити до оніміння, болю, слабкості, а за тяжкого перебігу — до паралічу.
На що звернути увагу
Перші зміни людина нерідко відчуває саме в нижніх кінцівках. Це може бути незвичне поколювання у стопах, оніміння пальців ніг або ділянки щиколоток. Біль також буває різним — пекучим, стріляючим, тупим чи схожим на спазми. У деяких випадках він сильніше турбує вночі.
Втім, лише за болем у ногах визначити синдром Гійєна-Барре неможливо. Більш показовою ознакою є слабкість, яка не минає, а стає дедалі відчутнішою.
Спочатку це може проявлятися досить буденно: стає важче піднятися сходами, встати зі стільця або впевнено пройтися. Людина може помічати, що ноги гірше її слухаються, а хода змінилася.
За типового перебігу слабкість охоплює обидві ноги та рухається вище — до тулуба, а потім може зачепити руки. Саме тому її називають висхідною. Швидкість розвитку хвороби різниться: стан може погіршитися як за кілька годин чи днів, так і протягом кількох тижнів. Значно рідше захворювання спершу проявляється в руках або ділянці обличчя.
Чому звичайний біль у м’язах має інший характер
Після довгої прогулянки або важкого тренування ноги також можуть боліти й здаватися слабкими. Зазвичай причина такого стану зрозуміла, а після відпочинку самопочуття поступово поліпшується.
Інша ситуація — коли слабкість без очевидної причини наростає, одночасно з’являється в обох ногах і супроводжується порушеннями чутливості. Особливо тривожно, якщо стан змінюється настільки швидко, що людині, яка нещодавно нормально ходила, вже потрібна допомога, щоб підвестися чи скористатися сходами.
Подібні прояви можливі й за інших захворювань, тому лише за симптомами діагноз не встановлюють. Проте через здатність синдрому Гійєна-Барре швидко прогресувати чекати кілька днів у надії на самостійне покращення за наростання слабкості не варто.
Що може передувати захворюванню
Причина, через яку у конкретної людини виникає синдром Гійєна-Барре, достеменно невідома. Водночас у багатьох пацієнтів незадовго до появи неврологічних проявів була інфекція.
Йдеться, зокрема, про респіраторні захворювання або шлунково-кишкові інфекції, які супроводжувалися блюванням і діареєю. Імовірний механізм полягає в тому, що після боротьби зі збудником імунна система помилково спрямовує реакцію проти компонентів власних нервів.
Із синдромом Гійєна-Барре пов’язують бактерію Campylobacter jejuni, а також грип, цитомегаловірус, віруси Епштейна-Барр і Зіка та коронавірус. Рідше хвороба виникає після хірургічного втручання або іншого значного фізичного навантаження на організм.
Водночас перенесена застуда, кишкова інфекція чи біль у ногах після хвороби ще не означають, що у людини розвинувся синдром Гійєна-Барре. Інфекції трапляються надзвичайно часто, а сам синдром є рідкісним.
Симптоми можуть не обмежуватися ногами
У різних людей хвороба перебігає неоднаково. В одних вона проявляється порівняно легкою слабкістю та поколюванням, в інших за короткий час може призвести до значного обмеження рухів.
У міру розвитку синдрому порушення чутливості можуть з’явитися в пальцях рук і зап’ястях. Людині може бути складніше ходити, вона може падати або мати труднощі зі звичними рухами. Також можливі біль, судоми та слабкість м’язів обличчя.
Якщо процес зачіпає м’язи рота та горла, можуть виникати проблеми з жуванням, мовленням і ковтанням. Серед інших можливих проявів — двоїння в очах, порушення руху очей, а також зміни роботи сечового міхура та кишечника.
Синдром здатен впливати й на вегетативну нервову систему, яка регулює процеси, що відбуваються без свідомого контролю людини. Тоді можливі різкі зміни артеріального тиску, прискорення чи сповільнення серцебиття, порушення його ритму, запаморочення, непритомність або проблеми із сечовипусканням.
Коли стан стає особливо небезпечним
Найсерйозніші наслідки виникають, якщо слабкість доходить до м’язів, які беруть участь у диханні. Людині може стати важко самостійно дихати, а в окремих випадках виникає необхідність у тимчасовій штучній вентиляції легень.
Саме через ризик швидкого погіршення пацієнти із синдромом Гійєна-Барре потребують лікування в лікарні та спостереження за роботою серця, судин і дихальної системи.
Невідкладної допомоги потребує стан, коли поколювання та слабкість стрімко підіймаються від ніг вище, з’являється задишка, стає складно ковтати чи говорити або людина вже не може без допомоги стояти та ходити.
Як лікарі встановлюють діагноз
На початку синдром Гійєна-Барре можна сплутати з іншими станами, оскільки біль, оніміння та м’язова слабкість не є специфічними лише для нього. Тому під час діагностики лікарі оцінюють не тільки самі скарги, а й те, у якій послідовності вони виникли та наскільки швидко прогресують.
Під час неврологічного огляду перевіряють м’язову силу, координацію, чутливість і рефлекси. Для синдрому характерне зниження або зникнення глибоких сухожильних рефлексів, зокрема колінного.
Додатково можуть дослідити спинномозкову рідину, яку отримують за допомогою люмбальної пункції. Однією з ознак, яка допомагає підтвердити діагноз, є підвищений рівень білка.
Щоб оцінити стан нервів і м’язів, застосовують електроміографію та дослідження нервової провідності. За потреби проводять МРТ, зокрема для того, щоб виключити інші можливі причини симптомів.
Як лікують синдром Гійєна-Барре
Специфічного препарату, який міг би безпосередньо повернути перебіг захворювання назад, немає. Водночас існують методи імунотерапії, які допомагають послабити атаку імунної системи на нерви та прискорити відновлення.
Один із них — плазмаферез. Під час процедури відокремлюють рідку частину крові, а клітини повертають пацієнтові. Таким чином намагаються знизити кількість антитіл, причетних до пошкодження нервів.
Другий варіант — внутрішньовенне введення імуноглобуліну, отриманого від здорових донорів. У високих дозах він може перешкоджати дії антитіл, які атакують нервову систему. Обидва методи мають подібну ефективність, а їхнє поєднання не обов’язково покращує результат лікування.
Допомога також залежить від стану конкретного пацієнта. Можуть застосовувати знеболювальні засоби, заміщення рідини та за необхідності антикоагулянтну терапію. Якщо людина не може нормально дихати, використовують штучну вентиляцію легень, а за порушень ковтання забезпечують надходження необхідної кількості рідини й поживних речовин.
Повернення до звичного життя може зайняти місяці
Найактивніше симптоми зазвичай наростають у перші тижні. Після досягнення піку може настати період, коли стан суттєво не змінюється, а вже потім починається поступове відновлення.
У багатьох випадках цей процес триває від шести місяців до року, але іноді для відновлення необхідно кілька років. Більшість пацієнтів зрештою повертають здатність самостійно ходити. До цього їм можуть тимчасово знадобитися ходунки, тростина, крісло колісне або інші засоби підтримки.
Реабілітація передбачає фізичну терапію для відновлення сили та рухливості. Якщо постраждали м’язи обличчя, рота чи горла, може знадобитися допомога з відновленням мовлення та ковтання. Ерготерапія допомагає знову опановувати повсякденні дії.
Навіть після основного відновлення іноді залишаються слабкість, біль, оніміння та втомлюваність. Через це повертатися до звичних фізичних навантажень рекомендують поступово.
Швидке наростання слабкості в обох ногах, особливо якщо вона поширюється вище та вже заважає ходити, потребує термінового звернення по медичну допомогу. Якщо до цього додаються проблеми з диханням або ковтанням, непритомність, швидке посилення паралічу чи серйозні порушення серцевого ритму або артеріального тиску, необхідна невідкладна допомога.