Останніми днями дипломатичний процес навколо війни в Україні різко активізувався.
Учора президент Зеленський провів телефонну розмову зі спецпредставниками Дональда Трампа — Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом, обговоривши з ними можливі шляхи завершення конфлікту. Зараз розглядається його поїздка до США для продовження діалогу.
Сьогодні ж у Манілі відбулася зустріч державного секретаря США Марка Рубіо та голови МЗС РФ Сергія Лаврова, яка також була присвячена темі мирних перемовин.
Зеленський заявив, що до осені можлива тристороння зустріч за участю представників України, Росії та США. Він зазначив, що вже отримав від американців конкретні пропозиції, і ті самі ідеї будуть передані Москві. «Я думаю, після цього відбудеться тристороння зустріч. Звісно, все це треба зробити до осені», — зазначив президент.
Що стоїть за цим?
Схоже, що зараз переговорний трек відновлюють Київ і його західні партнери — як європейці, так і консервативне («яструбине») крило Республіканської партії, до якого належить Марко Рубіо. Їх об'єднує неприйняття «Аляскинських домовленостей» (які передбачали виведення українських військ з Донбасу). Натомість вони просувають альтернативний план: припинення вогню по поточній лінії фронту з подальшим розміщенням міжнародного військового контингенту в Україні як гарантії безпеки.
Їхня стратегія цього року полягала в тому, щоб через серію масованих ударів по російських тилах — НПЗ, портах, суднах, промислових об'єктах, а також по анексованих територіях — показати Вашингтону, що війна переломлюється на користь України. Мета: переконати Трампа не тиснути на Київ, а, навпаки, посилити тиск на Москву, щоб змусити її до поступок до виборів у Конгрес. Крім того, на думку Києва та Європи, масштабні втрати від ударів мали б спонукати Кремль до переговорів.
Тепер, імовірно, настав час переходити до практичної реалізації цього плану — особливо з огляду на наближення проміжних виборів до Конгресу США.
Показовими в цьому контексті стали заяви Рубіо після зустрічі з Лавровим. Він сформулював дві ключові тези. Перша: умови, узгоджені в Анкориджі, не були прийнятними для України, а з огляду на нинішні успіхи ЗСУ в ударах по російській території вони тим більше неприйнятні. Друга: виходячи з цього, необхідно шукати нові підходи до миру. По суті, це означає відмову від Аляскинських домовленостей.
Ключове питання — як відповість Москва.
І відповідь уже прозвучала. Лавров після зустрічі з Рубіо заявив, що Росія готова до дипломатичного врегулювання, але виключно на умовах Анкориджу. Він дав зрозуміти, що позиція Кремля незмінна і жодних коригувань не буде.
Напередодні Bloomberg з посиланням на джерела в Кремлі повідомив, що Путін має намір воювати до повного захоплення Донбасу, і лише тоді погодиться на перемир'я по лінії фронту — без виведення російських військ з інших територій. Щодо термінів: у Міноборони РФ називають кінець цього року, інші джерела — кінець 2027-го.
Цю саму позицію Кремль транслює й офіційно. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков знову закликав Київ ухвалити «відповідальне рішення» — тобто вивести війська з Донбасу.
Якщо узагальнити всі заяви Москви, її логіка виглядає так: війна закінчиться, коли Росія візьме Донбас. Чим швидше це станеться, тим менше буде жертв. Якщо Київ виведе війська сам — це станеться швидко й майже безкровно. Якщо ні — процес затягнеться, але Донбас все одно буде захоплено протягом року-двох. І весь цей час Україна зазнаватиме втрат, міста сидітимуть без світла, тепла та води, а економіка руйнуватиметься. При цьому результат буде один — Донбас відійде Росії. Можливо, що й не лише Донбас. Так, Росія також страждатиме від ударів — але вона готова терпіти.
Чи реалістична така оцінка?
Останні місяці інтенсивних атак з боку України завдали значної шкоди, але Росія здебільшого її усуває. Порти відновили роботу, відвантаження нафти сягають рекордних обсягів, ціни на енергоносії зростають на тлі загострення навколо Ірану. Паливна криза почала спадати, а масового невдоволення через черги за бензином не спостерігалося — рейтинг Путіна хоч і впав на кілька пунктів, але тримається на рівні 65–70%. Удари по складах Wildberries спонукали власницю маркетплейсу не закликати до миру, а назвати атаки «актом міжнародного тероризму». Влада активно використовує українські удари для консолідації суспільства навколо війни, особливо на тлі заяв головкома ЗСУ Драпатого про те, що росіяни — це «нація, яка не має права на існування».
Удари по Криму й тилах тривають, і Росія досі не може повністю закрити небо. Проте аналітики, близькі до Кремля, припускають, що ситуація для РФ суттєво покращиться до кінця літа. На фронті російські війська продовжують повільне просування.
Тому шанси Москви реалізувати план захоплення Донбасу військовим шляхом не дорівнюють нулю — але лише за трьох умов:
-
Україна не зможе зробити довгостроковий технологічний ривок, який унеможливить подальший наступ РФ.
-
Росії вистачатиме живої сили (теоретично це можна вирішити мобілізацією).
-
У Росії збережеться внутрішня стабільність.
Ризики для Москви є — особливо за третім пунктом, якщо соціально-економічна ситуація погіршуватиметься, а мобілізація стане неминучою.
Тож припинення війни по лінії фронту було б цілком прийнятним для Росії виходом — тим більше, що мало хто розуміє, заради чого воювати далі. Але поки що Кремль відкидає цей сценарій.
Теоретично змінити позицію Москви могла б не стільки ескалація тиску, скільки поява альтернативної пропозиції — наприклад, повне зняття санкцій, відновлення відносин з Європою, гарантії нейтралітету України та відмова від розміщення іноземних військ. Але поки нічого подібного не пропонується.
Більше того, є підстави вважати, що нинішні заклики до перемир'я з боку Європи та України сформульовані так, щоб Путін від них свідомо відмовився. Київ і союзники, схоже, дотримуються базового сценарію: не припинення вогню, а продовження бойових дій з метою внутрішньої дестабілізації в Росії та подальшого примусу Кремля до набагато гірших умов капітуляції.
Втім, цей сценарій не є гарантованим, і можливі інші варіанти розвитку подій.