Волонтер знайшов повідомлення у пляшці, яке понад 50 років тому написала дев’ятирічна дівчинка. Завдяки соцмережам вдалося розшукати її родину.
У США під час прибирання болотистої місцевості в штаті Нью-Джерсі знайшли повідомлення у пляшці, яке пролежало там понад пів століття.
Про це пише NJ, повідомляє ТСН.
Записку ще в дитинстві написала 9-річна дівчинка, яка вигадала кумедну історію про власне «викрадення» піратами.
Незвичайну знахідку зробив Джон Каутерман — співзасновник природоохоронної організації The Tidelands Initiative. Під час чергового прибирання боліт в Аппер-Тауншип він помітив герметично закриту пляшку, всередині якої лежав пожовклий аркуш паперу.
У записці було написано: «Ця пляшка дрейфувала 20 серпня 1973 року на пляжі 2-ї вулиці в Оушен-Сіті, коли мої викрадачі везли мене на острів у відкритому морі в Атлантичному океані. Будь ласка, повідомте мою родину, що банда безжальних рибалок-губників змушує мене пірнати для них у водах, де повно акул! Будь ласка, поверніть цю записку до мого дому за адресою [адреса]. Можливо, ви врятували мені життя! Дякую. Лорі Блер».
Сподіваючись знайти авторку листа або її родину, Каутерман опублікував фотографію записки у соціальних мережах.
Зрештою допис побачила сестра Лорі Блер — Еллісон Спенсер.
Вона розповіла, що лист насправді вигадала її молодша сестра, коли їй було лише дев’ять років. Оскільки Еллісон тоді було 16 років і вона мала красивіший почерк, саме вона записала текст під диктовку Лорі.
Після цього сестри запечатали лист у пляшці та кинули її у воду з пляжу в Оушен-Сіті.
«Моя сестра, яка була дуже творчою та неординарною людиною, мала справді чудове почуття гумору. Вона одразу ж захопилася цією ідеєю і вигадала цю божевільну історію», — розповіла Спенсер виданню.
Під час спілкування з родиною Каутерман дізнався, що Лорі Блер померла від раку 2019 року.
Ще одним несподіваним збігом стало те, що він і авторка листа народилися в один день.
Після завершення пошуків Каутерман передав знайдену записку Еллісон Спенсер.
Жінка розповіла, що планує оформити лист у рамку-вітрину та зберігати його вдома як пам’ять про сестру.
«Коли ми писали цей лист, вона була справді впевнена, що його знайдуть, тож, думаю, вона б сказала: «А я ж казала», — зазначила Спенсер.